Кінець дороги. Мері Ловсон

Джеймс Томас! Чому я розповідаю про те, що минуло й що неможливо виправити? Сьогодні мій день народження. Я мав би думати про щось радісне чи принаймні цікаве. Я мав би думати про Рим.

      Пантеон. Я думатиму про Пантеон. Він вартий роздумів. Октавіан Август присвятив його богам – баня символізує небозвід. Отвір зверху називається окулус – латиною це означає «око». Судячи з усього, у підлозі під ним є дірки, через які витікає дощова вода. Сумніваюся, що тут це спрацювало б. Не в такий снігопад, як сьогодні. Всеньку будівлю просто засипало б снігом. Підняти баню й вийде іглу[2].

      Глава 3. Том

      Струан, січень 1969 року

      Він повернув велике крісло з високою спинкою до вікна, так, щоб одна сторона затуляла його від решти кімнати, й саме тому батько не помітив його, коли виглянув зі свого кабінету, щоб вилаяти інших. Крик Тома не зачіпав – власне, він його майже не помічав – але він автоматично підвів погляд і коли вже збирався повернутися до газети, око помітило якийсь рух: Адам, наймолодший брат – ні, вже тиждень як другий після наймолодшого – підводився, ставши цапки на підлозі. Він грався зі своїми машинками просто за дверима батькового кабінету і, напевно, скрутився калачиком, закривши руками голову, щоб захиститися від вибуху крику. А зараз він підводився.