обожнюю вас сьогодні увечері.
– Ну, то і добре, якщо ви так люб’язні, то завтра…
– О! Завтра! Ось уже два місяці – все завтра. Дайте мені поцілувати вашу руку.
– Ви дуже самовпевнені. Але обіцяйте мені піти, і я дозволю вам поцілувати мені руку…
– Клянуся Євангелієм.
– Ви в Євангеліє не вірите.
– Вічним прокляттям.
– Теж не вірите.
– Чим же ти хочеш, щоб я клявся? Папою?
– Не треба клястися, а просто йдіть геть, – сказав Сальвіаті, простягаючи з ліжка білу пещену руку, яку кардинал у захваті поцілував. Але губи його боляче вдарилися об щось: він не остерігся архієпископського персня й ось тепер, цілуючи удруге ту чоловічу руку, нахилився так, щоб світло від свічки впало на перстеник, який він і впізнав: розмір його відразу викликав у кардинала підозру.
– До завтра, – сказав він люб’язно.
«Він упізнав мене, – подумав архієпископ, – треба буде його випередити».
«Бути мені гугенотом, якщо завтра ти ще будеш живий», – сказав собі кардинал.
Наступного дня, після засідання собору, вони запросили один одного на обід до патріарха аквілейського, і оскільки обидва були тонкі пройдисвіти, то отруїли один одного, кожний озброївшись тими засобами убезпечення, якими мали намір захистити себе один від одного.
Імперіа дуже втішалася тією пригодою й оповіла всю історію якомусь туренському абату, який, до того ж, нічого в тій не зрозумів.
Заміжжя красуні Імперії
Глава перша
Як пані Імперіа сама заплуталася в сильцях, якими своїх люб'язних голубів упольовувала
Красуня Імперіа, оповідь про котру так урочисто відкриває книгу наших історій, була окрасою й гордістю свого часу, а по закінченню Констанцького собору змушена була оселитися в місті Римі через те, що кардинал Рагузький кохав її до божевілля й не забажав розлучатися з нею. Той розпусник був вельми щедрий і подарував Імперії чудовий палац у вищеназваному місті Римі. Саме в той час мала вона нещастя понести від кардинала. Кожному відомо, що Імперіа позбулася тягості дочкою, настільки гарненькою, що сам папа сказав прихильно, що належить наректи немовля Теодорою, що означає «дар божий». Так і назвали дитя, яке дуже дивувало усіх своєю гожістю. Кардинал відписав їй усі свої статки, а Імперіа оселила дочку в розкішному своєму палаці, сама ж утекла з міста Рима, як із заклятого місця, де народжуються на світ діти і де ледь не зіпсували делікатність її тонкого стану й інші її принади: тендітної талії, досконалих ліній спини, ніжних опуклостей і вигинів, що піднесли її над усіма іншими християнськими жінками, як вознесений Папа Римський над усіма християнами світу. Одначе ж усі коханці Імперії знали, що з допомогою одинадцяти лікарів із Падуї, семи знахарів із Павії та п’яти хірургів, викликаних із різних куточків країни, саме до часу пологів, її краса була врятована від можливих втрат.
Дехто навіть стверджував, що після пологів вона стала ще прекраснішою, бо отримала витонченість і незвичайну