свого міста і наказав їм дати богатирю добру пораду. Мудрагелі радились кілька днів. Нарешті доповіли падишаху:
– Десь – чи далеко, чи близько – живе чудесна птаха Симург – птаха Добра. Ця птаха така велика, що в дзьобі може нести цілого верблюда. Коли вона розправляє крила, то закриває собою сонце. Помахами крил вона викликає бурю. Несе ця птаха великі яйця і живе дві тисячі років. Тільки птаха Симург може допомогти богатирю знайти його наречену.
Богатир подякував мудрим старцям і пішов шукати птаху Симург.
Довго йшов богатир. Нарешті побачив могутню чинару, вершина якої підпирала небо. Чинара була така товста, що якби її розпиляли впоперек, то на пеньку міг би розміститися цілий кишлак.
Богатир підійшов ближче до чинари і в дуплі побачив гніздо з великими пташенятами. Пташенята були чимось стривожені і голосно кричали. Халім озирнувся навколо і помітив, що до чинари повзе по дорозі величезний змій із роззявленою пащею.
Недовго думаючи, богатир зняв з шиї ланцюг, перекинув його через плече, побіг назустріч змію і з розгону ударив його по голові ланцюгом. Змій замертво розпластався на землі. Пташенята в гнізді утихомирились і перестали кричати.
У ту мить богатир побачив, що летить величезна птаха і в дзьобі несе верблюда. Птаха сіла на гілку високої чинари, і дерево захиталося під її вагою. Птаха роздерла верблюда на шматки і кинула пташенятам, які швидко все поковтали. Богатир здогадався, що це і є птаха Симург, а в гнізді – її пташенята.
Птаха Симург побачила на дорозі вбитого змія, а богатиря під деревом і сказала:
– Раніше змій викрадав з мого гнізда яйця, а тепер захотів з’їсти і моїх пташенят. Бачу, богатирю, ти врятував моїх дітей від смерті. За це я виконаю будь-яке твоє прохання.
– А чи не ти врятувала мене від голодної смерті в ущелині дива? Чи не ти підхопила кінець залізного ланцюга і допомогла мені вибратися звідти? – запитав богатир.
– Ти вбив злодія-дива, – сказала птаха, – за це я виручила тебе з біди. Чим я можу тепер ще допомогти тобі?
Богатир запитав у птахи, як йому знайти втрачену наречену, і Симург веліла йому готуватися в далеку дорогу.
– Я віднесу тебе туди, де захована твоя наречена. Щоб летіти без зупинки, заріж сорок баранів, зв’яжи їх ланцюгом за ноги і перекинь мені через спину. Потім сідай на мене і міцно тримайся, щоб не впасти.
Богатир зробив усе, що веліла йому птаха. З шумом змахнула Симург своїми великими, могутніми крилами, швидко злетіла вгору і полетіла з богатирем над лісами, горами, морями. Птаха летіла не зупиняючись, і богатир годував її в дорозі, подаючи їй у дзьоб великі шматки баранячого м’яса. Ось уже з’їдені всі сорок баранів, а Симург все летить далі.
– Дай мені ще м’яса, нам уже небагато залишилось летіти, – сказала птаха богатирю.
Не задумуючись, Халім відкраяв шматок від свого стегна і дав птахові.
– Ось ми і прилетіли, – сказала Симург через деякий час. – Тепер іди прямо, дійдеш до великого саду. В ньому ти знайдеш свою наречену. А я полечу