заліз на нього й почав чекати. Лисиці зібралися під деревом і лягли спати. Останньою прибігла жовто-золотиста лисиця. Вона сіла біля дерева насторожі.
Ахмад дістав з вузлика палянички. Одну з’їв сам, другу дав лисиці і, поки вона їла, розповів їй про свою біду.
Ранесенько, на світанку, всі лисиці одна за одною прокинулись і розбіглися. Тільки жовто-золотиста лисиця залишилась під деревом.
– Злазь із дерева і сідай на мене, – сказала вона Ахмаду. – Закрий очі і не відкривай, поки я тобі не дозволю.
Ахмад сів на лисицю і закрив очі.
– Відкрий очі, – сказала лисиця через деякий час.
Він відкрив очі і побачив, що знаходиться під воротами саду Ірама.
– Стій тут, а я піду й відведу собак від воріт. Коли вони побіжать за мною, сміливо заходь у сад і рви яблука.
Тільки лисиця показалася псам, вони всі кинулись за нею. Ахмад швидко увійшов у сад, нарвав яблук за пазуху і повернувся до воріт. В ту ж мить з’явилась перед ним лисиця, він сів на неї і закрив очі.
Коли лисиця звеліла йому відкрити очі, Ахмад побачив, що вони були знову під великим деревом серед кущів.
Наступного ранку Ахмад прийшов до палацу і звелів доповісти падишахові, що він приніс йому яблука з саду Ірама.
– Ну і що тепер робити?! – накинувся падишах на своїх підлеглих.
Візир вклонився повелителю:
– Тепер звеліть йому, государю, дістати молока левиці в шкурі лева. Таке доручення він не зможе виконати.
Наступного дня візир сказав Ахмаду, що яблука падишахові не допомогли і падишах звелів йому дістати молока левиці в шкурі лева. Тільки воно може вилікувати падишаха.
Зажурений прийшов додому Ахмад. Сохібджамол вислухала його, порадилася з подругою-пері і сказала чоловікові:
– Пам’ятаєш, коли ми їхали сюди, бачили очеретяні зарості – там живе стара хвора левиця. Сорок дітей левиці полюють у горах і годують матір. Ця левиця лежить, як гора, і не може піднятися. Одна її лапа приросла до землі і обросла очеретом. Допоможи їй відірвати від землі лапу, і левиця виконає все, що ти попросиш.
Швидко зібрала Сохібджамол чоловіка в дорогу. Добравшись до очеретів, він побачив там сплячу левицю.
– Вітаю тебе, царице! – сказав їй Ахмад.
– Здоровий будь, – відповіла левиця. – Дуже добре, що ти зі мною привітався. Усіх неввічливих я вбиваю.
Ахмад почав розпитувати левицю про її хворобу і запропонував допомогу.
– Що ти! Сорок моїх дітей не допомогли мені, де вже тобі допомогти! – заперечила левиця.
– А я можу звільнити твою лапу, тільки лежи спокійно і не ворушись, – сказав Ахмад.
Левиця погодилась, і він почав косити гострим мечем очерет навколо лапи левиці. Потім ухопився за лапу левиці і з силою відірвав її від землі. Левиця підвелась на ноги і, щаслива, сказала Ахмаду:
– Рий яму і лягай у неї, я ляжу і закрию собою яму. Зараз прибіжать мої діти, як би вони не розірвали тебе на шматки.
Ахмад вирив яму й заховався в ній, левиця лягла