Ось для якого уроку ти обрав їх: щоб вони показали тобі, які риси ти досі не приймаєш у собі самому.
Я називаю ці зв’язки ланцюгами, тому що вони приковують того, хто не сприймає, до того, кого він не сприймає. Ці дві людини, прикуті одна до одної, є заручниками одна в іншої в їхній нездатності до вираження істинної любові.
Будь-який такий ланцюг, наприклад неприємна риса характеру, згодом раз у раз відтворюється в житті. Скажімо, твій батько був замкненою людиною; він ніколи не висловлював своїх почуттів, вважав за краще сидіти в своєму кутку і ні з ким не розмовляти. Оскільки ви з ним майже не спілкувалися, він не міг висловити і свою любов до тебе. Не прийнявши такої його поведінки, ти дозволив почуттю невдоволення вкоренитися в тобі. Поглянь на себе тепер. Як ти живеш? Чи відкритий ти в стосунках з людьми? Чи відверто говориш те, що думаєш? Або ж обмежуєшся фразами, яких від тебе чекають? Ось бачиш, ти став таким, як твій батько. «Викапаний батько!» – кажуть деякі, навіть якщо обставини кардинально змінилися.
Або ж, наприклад, твоя мати постійно втручалася в твої справи. Вона обмежувала твій життєвий простір. Вона стежила за кожним твоїм кроком і постійно вказувала, що тобі можна робити, а чого не можна. Це було нестерпно і не дозволяло вільно дихати. Скажи, як ти сам тепер поводишся у своєму колі спілкування? Схоже, чи не так? Якщо маєш сумніви, поцікався у своїх близьких і знайомих, яке ти справляєш враження. Скоріше за все, тобі відкажуть, що ти – копія матері.
Якщо в дитинстві ти хотів сприймати батька як приклад для наслідування, то тепер підсвідомо, на якомусь глибшому рівні, він став частиною твоєї особистості. Можливо, ти поводишся дещо інакше, але цей чинник так чи інакше в тобі є.
Ти відмовлявся коритися волі матері? Поглянь, як ти поводишся в житті. Чи завжди дієш за власним вибором, чи тебе змушують?
Мати не терпіла вдома жодного безладу і сміття? А вони тебе анітрохи не хвилюють? Утім, це дуже схожа категоричність!
Після цих прикладів спробуй згадати хоча б одну рису характеру своєї матері, яка тобі не подобалася і яка вже ніяк не присутня у твоїй власній поведінці. «Та жодної! В мене характер абсолютно інший!» – відкажеш ти з гордістю. Я відповім тобі, що, так сильно намагаючись бути її протилежністю, ти заважаєш собі бути самим собою. Ти розумієш, скільки енергії ти викидаєш на вітер, живучи в постійній суперечності зі своєю істинною природою? Все, що тобі вдається, – це далі чинити опір тому, що ти колись не зміг прийняти. Так розірвати ланцюг набагато важче, адже для цього ти маєш, як мінімум, усвідомити його наявність.
Така поведінка суперечить Великому Закону Любові. Поки ти не припиниш – свідомо чи ні – намагатися бути несхожим на тих, хто раніше мав на тебе вплив, ти ніколи не станеш самим собою і не досягнеш душевної рівноваги. Твої особисті прагнення так і залишаться звалищем нереалізованих проектів, а твоя присутність на Землі зведеться до блукання в темряві.
Найважче прийняти