на санскриті – це не просто слова. То є енергетично заряджені звуки, що поєднують наші відчуття з мудрецями-пророками та шаманськими матерями, які жили й тішилися з цієї неймовірної науки. Сподіваюся, ви матимете задоволення, вивчаючи ці нові й незвичні слова. Та і врешті-решт зможете повихвалятися ними під час наступної вечірки.
Мій перший учитель аюрведи, індійський учитель йоги А. Ґ. Моган, наполягав, щоб ми – тоді ще старанні учні – затямили собі, що ні індійська їжа, ні виспівування мантр не потрібні, щоб бути здоровим та досягти просвітлення.
«Усе просто, – казав він. – Їжте те, що вам готувала ваша бабця, і ваше тіло буде ситим. Шануйте богів ваших предків. І ваше тіло й душа їх розпізнають».
«А що, як наші бабці годували нас сосисками в тісті й блакитною газованою водою з супермаркету?» – запротестувало щось у мене всередині.
Зрештою я дійшла висновку, що в аюрведі йдеться не про те, чим годувала мене рідна бабуся, а про зв’язок з моєю внутрішньою бабусею – найпривабливішою, найзухвалішою і найбільш задоволеною версією моєї бабусі, яку тільки можна уявити. І я подумала: «А що, коли і я долучуся до колективної мудрості наших бабусь і прабабусь?» Я собі уявила, як вони зморшкуватими руками нарізають цибулю для курячого супу, щоб вилікувати застуду в онуків. Відчула, як любов та інтуїція проникають у приготування простого рослинного лікувального засобу. Заглибилась у стародавню мудрість, зіткану з їхнього сміху, історій та хисту зцілення.
І хоча моя внутрішня бабця була мудрою і мала зморшки, вона залишалася молодою та повною життєвої сили. Вона була не лише люблячою, а ще й щиро зухвалою і працьовитою, схожою на поборницю здорового харчування Мішель Обаму. Вона народжувала дітей, вміла перев’язувати рани, танцювати самбу і гасала на фестиваль «Палахкуча людина»1. Коли зірки ставали в ряд, моя внутрішня бабуся готувала неперевершений бульйон, проводила урок йоги, а ще й отримувала потужний множинний оргазм. Улітку її шкіра блищала, і вона рухалася граційно, як лискуча олениця. Восени її підсвідомість підказувала заглиблюватися в себе й, загорнувшись у теплу вовну, медитувати на Місяць. Узимку готувалася до наближення відродження, а навесні перетворювалася на буйно квітучу орхідею. Моя внутрішня бабця жила у злагоді зі змінами в природі та зневажливо ставилася до релігійних поглядів. Вона була пустотливою богинею, яка перебувала в цілковитій гармонії з найкращою матусею всього живого, Матір’ю-Природою. Вона сиділа в мені, волаючи, щоб я її випустила назовні. Вона сидить і у вас також. Це та сила, з якою аюрведа допомагає нам відновити зв’язок, і саме цій непереборній силі в кожній із вас я присвячую свою книжку.
Нині я є старшим учителем тантричної традиції Шривідья2 у школі йоги ParaYoga3. Цій практиці я присвятила вже понад десять років. Мені пощастило, що впродовж цього часу моїм наставником