ще й напрямок.
Хай якесь тіло рухалося по дузі кола і за певний час пройшло шлях І = 5 м. Переміщення тіла за цей час зображають напрямленим відрізком прямої; цей відрізок з’єднує початкову та кінцеву точки руху тіла. Якщо на малюнку зобразити шлях та переміщення тіла, то можна побачити, що вони не збігаються. Числові значення шляху та переміщення будуть різними, а переміщення, крім того, характеризується напрямком.
Цікаво, що можна знайти і такі випадки, коли за певний час тіло пройшло досить значний шлях, а його переміщення виявилося нульовим. Сподіваємося, ви здогадалися, в яких випадках це може бути?
Якщо тіло рухається в одному напрямку вздовж прямої, то числові значення шляху та переміщення збігатимуться. Проте і в такому випадку не можна вважати, що це однакові величини, бо переміщення ще й має напрямок.
Векторні та скалярні величини відрізняються позначеннями: векторні величини мають стрілку над символом величини. Наприклад, швидкість позначається v , а переміщення S.
З урахуванням векторного характеру швидкості та переміщення більш точно та коректно формулу швидкості прямолінійного рівномірного руху треба писати так:
Повернімося до розмови про швидкість.
Різні об’єкти живої та неживої природи рухаються зі швидкостями, значення яких досить сильно різняться.
Приблизні значення деяких швидкостей руху в живій природі та техніці
У техніці значення швидкості руху тіл або 'іх частин різняться ще більше.
Поговорімо трохи про те, як у різних випадках вимірюють швидкість руху.
Швидкість автомобіля визначають за допомогою спідометра (від англійського слова speed – швидкість). Дія цього приладу базується на виникненні електричного струму в суцільному алюмінієвому диску під час обертання перед ним магніту (у фізиці це явище називають електромагнітною індукцією). Магніт починає обертатися завдяки спеціальному валу, що зв’язаний з валом автомобіля. Шкала такого приладу градуйована в одиницях швидкості.
Зрозуміло, що в такий спосіб визначити швидкість літака в повітрі неможливо: немає тих коліс та тих доріг у повітрі, які б дозволяли за принципом автомобільного спідометра визначити швидкість літака. Тому застосовують метод, який пов’язаний з визначенням так званої «повітряної швидкості», тобто швидкості відносно повітря, в якому переміщується літак. Відкриті фізиками закони аеродинаміки дозволяють зіставляти тиск повітря з його швидкістю відносно певного тіла.
Ідея цього методу полягає саме в застосуванні зв’язку між швидкістю літака та тиском з боку зустрічного потоку повітря. За допомогою спеціального приладу для вимірювання тиску – манометра – визначають тиск повітря, але шкала манометра проградуйована вже в одиницях швидкості.
Окрім приладу, який знаходиться безпосередньо на літаку, застосовують ще й інший метод визначення швидкості. Цей метод називається