двором, Тіхо покинув Данію та переїхав до Праги, куди перебрався до нього й Кеплер. Та, на жаль, довго попрацювати з Браге Кеплеру не пощастило, бо незабаром Тіхо помер.
Журнали тридцятип’ятирічних спостережень Тіхо Браге потрапили до рук Кеплера, і він почав обробку цього гігантського матеріалу. У 1609 р. в результаті величезної роботи Кеплера вийшла його книга «Нова астрономія, або Небесна фізика з коментарем щодо руху планети Марс, за спостереженнями Тіхо Браге».
На відміну від Галілея, який вважав, що планети обертаються навколо Сонця по колах, Кеплер показав, що орбіти планет мають форму овалу, а потім математично довів, що ця форма – еліпс. При цьому планети рухаються по своїх еліпсах нерівномірно: швидше, коли вони ближче до Сонця, і повільніше, коли віддаляються від нього.
Великі відкриття Кеплера не принесли йому матеріального достатку. Щоб звести кінці з кінцями, йому доводилося складати гороскопи для багатіїв, хоча сам він в астрологію не вірив.
Йому довелося ще переїжджати, але, незважаючи на всі життєві проблеми та негаразди, Кеплер продовжував займатися астрономією та фізикою, зокрема оптикою. (У своїй книзі 1611 р. він описує конструкцію телескопа, який так і називають: труба Кеплера.)
Останні роки вченого були дуже важкі – він жив на випадкові заробітки. Під час однієї з поїздок з-за турбот щодо отри-мання ним платні він застудився, захворів і 15 листопада 1630 р. помер.
Відкривши закони руху планет навколо Сонця, Кеплер не дійшов до виявлення причин зв’язку нашого світила з планетами. До вирішення саме цієї проблеми наблизився Роберт Гук. У нього навіть вийшла книга за назвою «Спроба вивчення руху Землі». Ось що він написав про теорію, яку планував розробити: «Теорія ця засновується на трьох припущеннях: по-перше, що всі без винятку небесні тіла мають направлене до їх центру тяжіння…Згідно з другим припущенням, усі тіла, які рухаються прямолінійно та рівномірно, будуть рухатися вздовж прямої до тих пір, поки вони не будуть відхилені якою-небудь силою і не стануть описувати траєкторію у вигляді кола, еліпса або якої-небудь менш простої кривої. Згідно з третім припущенням, діючі сили притягання тим більші, чим ближче до них знаходяться тіла, на які вони діють».
Нині ми можемо тільки дивуватися, чому сам Гук не займався розвитком цих ідей, посилаючись на завантаженість іншими роботами. Він так близько підійшов до такого важливого в історії науки відкриття!
Таким чином, ані Галілею, ані Кеплеру, ані Гуку не вдалося чітко й повно сформулювати те, що по праву вважається тріумфом науки. Це зробив Ньютон! І річ зовсім не в тому, що йому на голову впало яблуко і тому він відкрив закон тяжіння, а в тому, що у Ньютона вже були відкриті ним закони, які можна було застосувати для опису будь-яких рухів. Саме Ньютон зрозумів, що основою, яка визначає особливості руху, є сили. Він був першим, хто побачив, що саме треба шукати для пояснення руху планет, – шукати треба сили!
До речі, а чи було те легендарне яблуко