майбутніх космонавтів підготувати до космічного польоту, їх тренують на спеціальному літаку: «упускають» на кілька секунд разом з літаком, в якого вимикають двигуни, щоб люди відчули той стан, у якому їм належить потім перебувати досить довго.
Отже, невагомість дійсно можна відчути на космічній орбіті. Проте наблизитися до такого стану можна і в земних умовах, якщо зменшити дію на певне тіло всіх інших тіл (порівняно з дією Землі) й зробити так, щоб тіло та його опора (підвіс) падали на Землю з однаковим прискоренням.
III. Гідро -та аеростатика
Як у фізиків «з’явився» атмосферний тиск
Ім’я Еванджелісти Торрічеллі (1608—1647) назавжди ввійшло в історію фізики як ім’я людини, що вперше довела існування атмосферного тиску і створила перший барометр.
До середини XVII ст. вважалося незаперечним твердження давньогрецького вченого Арістотеля про те, що вода піднімається за поршнем насоса тому, що «природа не терпить порожнечі». Однак при спорудженні фонтанів у Флоренції виявилося, що всмоктувана насосами вода не бажає підніматися вище 34 футів. Здивовані будівельники звернулися по допомогу до Галілея, який пожартував, що, ймовірно, природа перестає боятися порожнечі на висоті більше 34 футів, але все-таки запропонував розібратися в цьому своїм учням.
Важко сказати, хто першим здогадався, що висота підняття рідини за поршнем насоса повинна бути тим менше, чим більше її густина. Оскільки густина ртуті в 13 разів більша, ніж у води, висота її підняття за поршнем буде у стільки ж разів менша.
Подібний дослід, проведений Вівіані за ініціативою Торрічеллі, давав можливість «перейти» з вуличного майданчику до лабораторії, що й було зроблено.
Осмислюючи результати експерименту, Торрічеллі робить два висновки: простір над ртуттю в трубці є порожнім (пізніше його назвуть «торрічеллієвою порожнечею»), а ртуть не виливається з трубки назад у посудину тому, що атмосферне повітря тисне на поверхню ртуті в посудині.
З цього виходило, що повітря має вагу! Це твердження здавалося настільки неймовірним, що не відразу було прийнято вченими того часу.
Зауважимо, що про результати сво'іх дослідів Торрічеллі повідомив свого друга М. Річчі, який мешкав у Римі. Хоча цей лист не був надрукований, він розійшовся у списках по всій Європі й викликав появу робіт інших авторів (у тому числі Б. Паскаля, О. Геріке, Р. Бойля).
У своєму листі Торрічеллі розповідає: «…Я вже писав раніше, що займаюся розробкою певного філософського експерименту, що має відношення до порожнечі, не для того, щоб просто створити порожнечу, а для того, щоб зробити прилад, який показував би зміни в повітрі… »
Звідси легко побачити намагання створити те, що ми зараз називаємо барометром – приладом для вимірювання атмосферного тиску!
А далі Торрічеллі пише: «Ми живемо, занурені на дно океану повітряної стихії, про яку завдяки достовірним