але через багато років його пропозиції були використані іншими конструкторами.
Тільки 23 серпня 1852 р., французький механік Анрі Жиффар піднявся в повітря на керованому аеростаті – дирижаблі.
Значний внесок в історію повітроплавання зробив німецький генерал Фердінанд фон Цепелін (1838—1917), який запропонував дирижабль особливої конструкції. Цей дирижабль мав жорсткий алюмінієвий каркас, бензинові двигуни, вертикальні та горизонтальний рулі.
Над Цепеліном глузували, називаючи його повітряний корабель чудовиськом через його великі розміри. Завзята праця Ф. Цепеліна все ж привела його до успіху. Його повітряні кораблі жорсткої конструкції зіграли провідну роль у дирижаблебудуванні, залишившись в історії під ім’ям «цепеліни».
Не треба вважати, що час аеростатів уже минув. За останні роки спостерігаємо їх повернення, але вже на основі сучасних технологій.
Сучасні дирижаблі застосовують для проведення геофізичної розвідки, спостереження за станом навколишнього середовища, патрулювання великих міст, картографування, фото-, кіно- та теле-зйомки.
Головним недоліком старих дирижаблів була підвищена пожежна небезпека, викликана застосуванням водню. Зараз ця небезпека зменшена завдяки застосуванню замість водню інертного газу гелію.
Деякі фахівці вважають, що в наш час корисно було б застосувати дирижаблі для доставки різних вантажів, щогл, бурових веж тощо. Існують проекти дирижаблів-санаторіїв. Пасажирські та туристичні дирижаблі теж змогли б бути корисними.
IV. У світі звуків
Звук та його походження
Звуки оточували людину завжди. У далекі доісторичні часи вони допомагали їй так само, як і живі істоти. Завдяки їм людина спілкувалася, орієнтувалася в просторі, полювала і просто виражала свої емоції. Шелест листя в лісі, спів птахів, шум морського прибою – ці природні звуки людина спочатку просто імітувала, а згодом з’явилася музика.
Люди, намагаючись поставити звуки собі на службу, почали їх вивчати, створивши науку про звуки – акустику.
Звук – це механічні хвилі, які сприймає вухо і які поширюються в пружних середовищах (газах, рідинах і твердих тілах).
Людське вухо сприймає як звук механічні коливання, частота яких лежить у межах від 20 Гц до 20 000 Гц (20 кГц). Пружні хвилі з частотою меншою 20 Гц називаються інфразвуком, а з частотою більшою 20кГц – ультразвуком.
Нагадаємо, що коли частота коливання якогось тіла (наприклад, підвішеної на нитці кульки) становить 1Гц (герц), це означає, що за одну секунду тіло здійснило одне повне коливання. Якщо частота коливань дорівнює 1000 Гц (або 1 кГц), то за секунду тіло здійснює 1000 коливань.
Джерелами звуку є різні коливні тіла, наприклад, натягнута струна або тонка сталева пластина, затиснута з одного боку. Джерелом чистого музичного звуку є камертон.
Коливання