«Якби ти лишень знав, які у мене болі в горлі, шлунку і животі! Мене аж корчі беруть». Я перелякано дивлюся на неї. У неї бліде, опухле обличчя. Мені спадає на думку, що я міг не помітити якесь органічне захворювання. Я підводжу її до вікна, щоб оглянути їй горло. Вона злегка опирається, як роблять жінки з зубними протезами. Я думаю про себе, що їй це ні до чого. Вона таки гарно розтуляє рота і показує горло, в якому я бачу праворуч велику білу пляму, а трохи далі вкритий білувато-сірими струпами підозрілий наріст, неначе сформований на носовій раковині. Я негайно кличу доктора М., який повторює огляд і підтверджує результат… У доктора М. вигляд інший, ніж зазвичай. Він дуже блідий, накульгує і чомусь без бороди… Мій друг Отто тепер поруч з Ірмою, а інший друг, Леопольд, досліджує їй легені методом перкусії й каже: «У неї притуплення ліворуч внизу». Він вказує також на інфільтрацію плечової ділянки у неї (я теж відчуваю, так само як він, попри те, що вона в сукні)… М. каже: «Безперечно, інфекція. Але це пусте – приєднається дизентерія, і отрута видалиться»… Ми теж одразу розуміємо, звідки інфекція. Нещодавно, коли Ірма зле почувалася, мій друг Отто зробив їй ін’єкцію препарату пропіл… пропілен… пропіленової кислоти… триметиламіну (формулу його якого я маю просто перед очима)… Такі ін’єкції робити легковажно… Також, імовірно, шприц не був чистий.
Цей сон має перевагу перед багатьма іншими. Одразу видно, з якою подією минулого дня він пов’язаний і якої теми стосується. Вступ цілковито ці обставини висвітлює. Повідомлення Отто щодо здоров’я Ірми та її історія хвороби, яку я писав до пізньої години, не відпускали мене й під час сну. Проте ніхто, ознайомившись із вступом і з описанням сну, не міг би визначити, що мій сон означає. Я сам цього не знаю. Мене здивували хворобливі симптоми, на які скаржилась Ірма у сні, оскільки це не ті прояви, від яких я її лікував. У мене викликала посмішку безглузда ідея про ін’єкцію пропіленової кислоти, а також заспокійливе міркування доктора М. Наприкінці сон видався мені більш туманним і ущільненим, ніж на початку. Щоб витлумачити його, я вдаюсь до детального аналізу.
Аналіз:
Велика зала. Ми приймаємо численних гостей.
Того літа ми мешкали у Бельвю, в будинку, що стоїть самотою на одному з пагорбів поруч з Каленбергом. Будинок проектувався як розважальний заклад і його просторі кімнати схожі на зали. Наведений сон я мав саме у Бельвю, за кілька діб до дня народження моєї дружини. Напередодні вона повідомила мені, що запросила на своє свято багато гостей і, зокрема, Ірму. Мій сон передбачав цю подію – день народження дружини, ми приймаємо багатьох гостей, і серед них Ірму, у великій залі Бельвю.
Я дорікаю Ірмі, що не пристала на моє «розв’язання». Я кажу їй: «Якщо у тебе досі болі, ти сама в цьому винна».
Я міг би сказати їй це наяву і, ймовірно, навіть таки говорив. Тоді я дотримувався думки (яку згодом змінив), що моє завдання обмежується тим, щоб повідомляти пацієнтові прихований сенс його симптомів: я не вважав себе відповідальним за