так само.
Понеділок, 21 січня 2019 року. 15:17
Експерти вже закінчили свою роботу та порозсідалися в машині.
– Агов, що ти там? Ми вже їдемо! – гукнув Єгора Тарас і поспішив на вихід, навіть не дочекавшись, що відповість колега.
Єгор зробив жест рукою – мовляв, зараз іду. Натомість так і залишився стояти біля вікна. Він бачив, як Тарас вийшов з будинку та попрямував до автівки з іншими поліцейськими. Роботи в них чимало: якомога швидше перевірити все, що знайшли, допитати людей, із якими ще не говорили… Якби ж це був простий грабіж або побутова справа… а то навмисне вбивство громадянина іншої держави. Скляр уже переглядав інформацію в Інтернеті: про це вбивство написали, певно, усі новинні сайти міста. Цілком можливо, що про це скоро передаватимуть і на всеукраїнських каналах. Коли дізнаються, що вбивство навмисне. А поліція практично не має зачіпок.
Він знову уважно роздивився вітальню. Себто місце вбивства. Укотре пройшовся будинком. Поморщився від думки, що його чекають колеги. «Зараз точно дзвонитимуть», – подумалося.
«Ну що ж я міг пропустити??? Думай! Думай!» – наказував собі. Знову обвів поглядом помешкання, піднявся нагору і спустився. Він намагався уявити, як усе сталося. Ось Вітторіно виходить із дитячої кімнати, прямує коридором, із якого, очевидно, збирався потрапити до вітальні. У будинку тиша та напівтемрява. Саме тут причаївся вбивця. Він двічі холоднокровно вистрелює і втікає. Італієць помирає.
У будинку нічого не зникло (принаймні про це невідомо). Практично ніякого розгардіяшу (окрім, звісно, місця, де стріляли). Та й то через те, що жертву відкинуло пострілами назад. Вітторіно впав, зачепивши скульптуру, яка прикрашала коридор. Та впала, але навіть не побилася. За словами експертів, річ дорога, проте не аж так цінна. А навіть якби й була цінною. Її ж не вкрали.
Телефон сповістив про повідомлення у вайбері. «Гм… швидко», – Ілона Вітторіно надіслала контакти няні її сина. Слідчий поклав смартфон до кишені.
«Я щось пропустив. Відчуваю. Тільки в чому? Тут, у деталях місця злочину? Чи в розмовах із людьми?»
Коп утомлено потер чоло. Від недосипу голова погано працювала.
Віталіна Волошко, Ілона Вітторіно, Руслан Шевчук. Троє підозрюваних. У кожного залізне алібі. Віталіна Волошко збрехала про суддю і про свої взаємини з жертвою. Одне з двох: або хотіла приховати зміст документів, або ж справжню причину, чому приїхала сьогодні вранці. Те, що приховала інформацію про сварку, з одного боку, насторожує, з іншого – могла збрехати, аби не провокувати з нашого боку даремних підозр. Єгор відзначив, що потрібно перевірити, чи справді стосунки між убитим та його дружиною покращилися. Якщо так, Волошко могла вбити коханця через помсту. Через образу, що її збиралися так кинути. І через те, що не буде обіцяної приватної практики.
Єгор насупився: у тому, що Волошко брехала, немає ані найменших сумнівів. Навіть якби не свідчення Ілони Вітторіно, він усе одно б у цьому не сумнівався. Інтуїція його не підводить. Принаймні такого за