з убивством, потрібно завжди бути на сторожі.
Скляр швидко дістався кухні настільки тихо, що ніхто б не почув. Цій безшумній «котячій», як її сам називав, ході він навчився в університеті. Дуже потрібна річ, якщо хочеш ловити злочинців і при цьому лишатися живим та неушкодженим.
Біля дверей зупинився, аби знову прислухатися і приготуватися. «Гм… Ніякого шуму. Невже здалося?» – засумнівався слідчий. Приготувавшись не лише захищатися, а й нападати, він кинувся з пістолетом напоготові в приміщення. Нікого. Уважно роздивився. Простора гарна сучасна кухня в біло-чорних кольорах. Заховатися нема де. Швидкими кроками, але не забуваючи про обережність, рушив до чорного входу. Ні-ко-го. Чорний вхід опечатаний, як і було. Перевірив, чи двері справді зачинені. Раптом імітація?
«Що це в біса таке?» – на чолі від напруги виступив піт. «Ну я ж чув!»
Єгор у цей момент проклинав усе на світі. Він узагалі мав брати на сьогодні відгул. Ще три тижні тому писав заяву. У Ромки, якого вбили тиждень тому, мав бути в день народження. «Треба було скористатися цим відгулом. Дозвіл же отримав, – укотре за сьогодні подумалося йому. – Тоді б це вбивство іноземця дісталося комусь іншому. А я б виспався. І не мав цього всього головняка», – насупився Скляр, урешті-решт вирішивши заховати зброю.
Ще трішки прислухався і переконався, що здалося. «Мої люди не пропустять сюди навіть мишу», – переконував себе. Він уже віддав наказ про цілодобове спостереження за помешканням. Спершу начальство не погодилося. Тарасові довго довелося телефоном переконувати в необхідності цього. Саме бездоганна репутація Скляра в розкриттях найважчих убивств допомогла слідчим у досягненні бажаного. «Цікаво, коли сюди прибудуть для стеження?»
Поспішив до колег, які вже давно чекали на нього на вулиці. Проходячи повз дзеркало у вітальні, кинув байдужий погляд на своє відображення. Слідчий укляк.
Позаду нього, не рухаючись, стояла людина. Бліде обличчя, запалі щоки, порожні чорні очі без білків та зіниць.
Чоловік зі сну. Колишній приятель, якого тиждень тому вбили в Луцьку при виконанні.
Інстинктивно Скляр схопився за зброю і розвернувся, готовий стріляти. Але все, що побачив, – це порожнє приміщення, як і за мить до інциденту.
Понеділок, 21 січня 2019 року. 16:28
Вчинили, як і планували: Скляр поїхав поспілкуватися з Артемом Бойком, приятелем Вітторіно. Тарас, прихопивши на допомогу ще одного опера, Власту та Валентина, вирушив по торгових точках, аби знайти, де купували армовану стрічку.
Артем Бойко виявився середнім на зріст, мав гарну спортивну статуру, на вигляд близько сорока. Здивування, коли дізнався про смерть приятеля, видавалося справжнім. Алібі? Теж має. Святкували з дружиною в ресторані день народження сина. Коли стало зовсім пізно, бабуся, себто мати Артема, забрала малого із собою додому, а молодь продовжувала веселитися мало не всю ніч. Чому вони з Вітторіно посварилися? Мáрко позичив йому значні кошти. Проте справи в бізнесі (він мав фірму з установлення басейнів та камінів) пішли не так,