в присутності медичних авторитетів, провести належне наукове обстеження. Пам’ятаючи про колишні інциденти, ми помістили її під сувору охорону, але навіть попри це 5 грудня о другій годині 25 хвилин ночі була здійснена нова спроба проникнути до музею. Завдяки системі сигналізації, що спрацювала вчасно, злочинний задум зірвали, хоча, на жаль, злочинцеві або злочинцям удалося втекти.
Я надзвичайно радий, що жоден натяк на все те, що трапилося після того, не став надбанням широкого загалу, і дуже сподіваюся, що надалі він так і залишиться необізнаним. На жаль, витік інформації цілком можливий, і я не знаю, як учинять із цим рукописом розпорядники мого заповіту. Але принаймні до того часу, коли розкриються всі факти, ця історія вже не залишиться в пам’яті багатьох людей настільки болісно свіжою. Крім цього, ніхто не повірить в її справжність, якщо про все розкажуть відкрито. Така вже типова реакція більшості читачів. Вони готові проковтнути що завгодно, якщо це походить від «жовтої преси», але висміюють і відкидають як явну брехню найхимерніші й парадоксальні одкровення. Втім, можливо, що для психічного здоров’я людей воно й на краще.
Як я вже казав, було призначене наукове обстеження жахливої мумії. Воно відбулося 8 грудня, рівно через тиждень після трагічної кульмінації, його проводили під керівництвом видатного вченого, доктора Вільяма Міно, котрому допомагав наш таксидерміст, доктор Вентворт Мур. За тиждень до цього доктор Міно засвідчив розтин трупа дивним чином скам’янілого фіджійця. На процедурі були присутні також панове Лоуренс Кабо та Дадлі Салтонстелл – довірені особи музею; персонал музею репрезентували доктори Мейсон, Веллс, Карвер і я; були запрошені ще двоє журналістів. За останній тиждень у зовнішності мумії видимих змін не сталося, хоча, втім, певне розм’якшення волокон її тканин привело до короткочасних слабких змін у позиції осклянілих розплющених очей. Ніхто з персоналу музею більше не наважувався поглянути на цей жахливий експонат: жодні вмовляння ставитися до нього притомно й спокійно відкидали з обуренням. Та я й сам лише значним зусиллям волі примусив себе до участі в дослідженні.
Доктор Міно з’явився незабаром після першої години дня і за кілька хвилин уже взявся до огляду мумії. Перші ж дотики до неї призвели до значного руйнування тканин, а тому – з огляду на також поступове розм’якшення волокон після 1 жовтня, про що ми і заявили лікарю – медик зважився на повне розкриття мумії ще до того, як її речовина зазнає подальшого розкладання. У нашій лабораторії знайшлися всі необхідні інструменти, тож він одразу приступив до справи і скоро привселюдно оголосив про вельми дивну волокнисту природу сірої муміфікованої речовини.
Але його здивовані вигуки стали ще гучнішими, коли дослідник зробив перший глибокий надріз, позаяк з-під ланцета повільно засочилася густа червона цівка, природа якої – незважаючи на нескінченні століття, що минули з часу життя цієї жахливої істоти – не викликала жодного