дзвінка до відділку Університет. Офіцер, який приймав заяву, сказав, що дзвонила якась істерична жінка, що проводжала свою дочку до школи й натрапила на труп. Жінка не назвала свого імені й кинула слухавку, так що, на мою думку, зі списку підозрюваних її можна викреслити.
Міллард провадив далі терплячим, професорським тоном.
– До того часу, поки не впізнають тіло, треба зосередити сили на розі Тридцять Дев’ятої та Нортон і знову ретельно прочесати цей район.
Приміщенням пронісся важкий колективний стогін. Міллард нахмурився й сказав:
– Командним пунктом буде відділок Університету, там знаходитимуться клерки, які друкуватимуть і звірятимуть звіти від тих, хто працюватиме «в полі». Вони будуть складати підсумкові звіти й працювати над систематизацією речових доказів. Ці звіти будуть вивішуватися на дошці оголошень відділку Університет, а копії розсилатимуть по всіх відділках Лос-Анджелеса й шерифських підрозділах. Поліцейським з інших відділків, які присутні на цьому зібранні, необхідно переказати інформацію своїм колегам у відділках і патрульним. Усю інформацію, що ви отримаєте від патрульних, передавати телефоном до Центрального відділу вбивств, додатковий номер – 411. Далі – зараз я назву адреси для обходу всім, окрім Бланшара та Блайхерта. Бакі, Лі, займаєтеся тими ж районами, що і вчора. Поліцейські з інших відділків – будьте напоготові; ті, чиї прізвища зараз назве капітан Тірні – негайно до мене. У мене все.
Я проштовхався до дверей і через службовий вихід опинився на стоянці, намагаючись уникнути Лі й відсторонитися від того факту, що я одобрив його звіт по Нешу. Небо зробилося темно-сірим від хмар, і всю дорогу до Леймерт-Парк я мріяв про те, як блискавки знищують речові докази на всіх пустирях, про те, як злива змиває це розслідування вбивства замордованої дівчини й жалобу Лі за його маленькою сестричкою в каналізацію, як вода лиє з неба до тих пір, поки не переповняться всі стічні канави й не з’явиться з них голова Джуніора Неша, благаючи його заарештувати. Коли я припаркував свою машину, хмари почали розсіюватися, а вже невдовзі мені довелося тинятися районом під пекучим сонцем – і нова низка негативних відповідей вгамувала мої фантазії.
Я питав те ж саме, що й кілька днів тому, ще активніше намагаючись підігнати під описи Неша. Але цього разу все було інакше. Місцевість прочісували копи, записуючи номери припаркованих автівок і обшукуючи каналізацію на предмет клаптів жіночого одягу – а місцеві вже знали про все із газет та радіопередач.
Одна набухана дамочка витягнула пластикове розп’яття й запитала мене, чи захистить воно її від перевертня; інший старий у спідній білизні та пасторському комірці заявив мені, що мертва дівчина була Божою жертвою, тому що Леймерт-Парк проголосував за демократа на виборах до Конгресу в 1946. Якийсь маленький хлопчик показав мені фотку кінозірки Лона Ченсі Молодшого, який грав головну роль у фільмі «Людина-вовк», і заявив, що саме він і є перевертнем, а той пустир на розі