сторінку.
– Я просто кажу, дякувати Богу, що ми всередині.
– Це точно, – промовив Ешлі, кивнувши головою в тому напрямку, де стояв Ларс, – доки когось не зачинять у дерев’яній коробці й не розпиляють навпіл.
Тхорячий Писок повернувся до дверей і копирсався у стійці з брошурами. Дарбі не могла сказати напевно, чи почув він жарт Ешлі. Вона хотіла, аби останній перестав спокушати долю. Ця ситуація не зможе триматися ще вісім годин. Рано чи пізно Ешлі наскочить на словесну міну.
А потім на зброю.
Ось до чого дійде сьогоднішня ніч. А з висновків Дарбі ця зона відпочинку була така ж безпечна, як дитячий садок. На кавовій стійці – тільки пластикові виделки й ложки. Одноразові тарілки і брунатні серветки. Комірчина для прибиральників – зачинена. Ні ломиків, ні ракетниць, ні гострих столових ножів. Її найкращим варіантом наступальних дій, на жаль, було дводюймове серейторне лезо на червоному мультитулі. Дарбі поплескала по кишені джинсів, впевнюючись, що він досі там.
Чи може вона вдарити ним Ларса? Що важливіше, чи це взагалі зупинить його? Вона не знала. Це важко було назвати зброєю, яка може пробити грудну клітку. Дарбі має захопити Ларса зненацька і встромити ножа точнісінько у м’яку плоть його горла або очей. Часу на вагання не було. Дарбі знала, що таке можливо, але це був не зовсім її план А.
«Тріснутий цемент під стійкою, – згадала вона. – Хиткий камінь».
Він може стати у пригоді.
Дарбі підвелася і попрямувала до кавової стійки, вдаючи, що наповнює ще один пластиковий стаканчик. Коли ніхто не дивився, вона підняла праву ногу, встановила її на хиткий камінь і нахилилася вперед. Трохи натиснула, потім сильніше, ще сильніше – приховуючи шум, вовтузячись із графином кави, – поки камінь не вивільнився і не клацнув об підлогу. Ларс, Ед та Ешлі не помітили цього, а Сенді на коротку мить підвела погляд, а потім повернулася до книжки.
Коли очі жінки знову занурилися в читання, Дарбі підняла камінь. Він був трохи менший від хокейної шайби, гладенький і яйцеподібний. Достатньо великий, аби вибити кілька кривавих зубів, або для важкого удару. Дарбі поклала холодний камінь до кишені й повернулася на своє місце на лавці, подумки перераховуючи предмети.
Дводюймовий ніж.
Камінь середнього розміру.
Одна куля 45-го калібру.
«Мені знадобиться допомога», – зрозуміла вона.
Звісно, вона може спробувати схопити Ларса власноруч. Здивувати його, завдати удару, витягти пістолет з-під його куртки і тримати його на мушці до приїзду снігоприбиральних машин на світанку. А якщо все покотиться під три чорти, вона припускала, що буде морально готова вбити його. Але зробити це просто зараз, самотужки, було би безвідповідально. Вона має поділитися своїм відкриттям із кимось із присутніх тут, на випадок, якщо Ларсу вдасться перемогти й тихенько сховати її тіло без відома інших. Вона не зможе врятувати Джей, якщо її першою вб’ють.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен