яким був її план.
Вона зробила ковток. Це був її третій стаканчик, гірка й чорна кава. Дарбі завжди подобалися стимулятори – чашечки еспресо, «Ред Булл» і купа інших енергетичних напоїв, таблетки з кофеїном. «Аддералл»34 її сусідки. Будь-що для стану легкої ейфорії. Чисте ракетне паливо для її картин, намальованих олійними фарбами і пастеллю. Антидепресанти – алкоголь, трава – були ворогами. Дарбі віддавала перевагу життю з широко розплющеними очима. Бігти, мчати – бо якщо ніколи не зупинятимешся, ніщо не впіймає тебе. І дякувати Богу за цей кофеїновий копняк, бо сьогодні вона всю ніч має бути насторожі.
Над регіональною картою Дарбі помітила старий стрілочний годинник. Із Гарфілдом35. У центрі циферблата він залицявся до рожевої кішки – Арлін – із обтріпаним букетом квітів. Годинникова стрілка показувала майже північ, але Дарбі знала, що він на годину спішить. Хтось не перевів його на зимовий час.
Ще не було навіть одинадцятої.
Якщо поміркувати, вона не знала, що саме її дратувало більше – те, що часу не вистачало чи навпаки, його було забагато. Завершивши свій ескіз (відтінивши випуклість на його чолі, що нагадувала людський ембріон), Дарбі помітила, що Ларс почав контактувати з рештою людей. Принаймні тепер динаміка групи трохи збільшилася. Ешлі показував Ларсу й Еду картковий фокус, який він називав «мексиканський переверт». З того, що Дарбі почула, виходило, що ви перевертаєте карту за допомогою іншої, яку тримаєте в руці, але насправді ви міняєте їх місцями. У всіх на очах. Ларс був захоплений цим маневром, а Ешлі, здавалося, радів, отримавши глядачів.
– То ось чому ти постійно вигравав, – промовив Ед.
– Не переймайся. – На обличчі Ешлі зблиснула посмішка корисливого торгаша, і він підняв руки вгору. – Я переміг тебе чесно й справедливо. Утім, не хочу хизуватися, але одного разу я виборов срібло у змаганнях зі сценічної магії.
Ед пирхнув.
– Правда?
– Ага.
– І це щось означає?
– Звісно, це щось означає.
– Друге місце?
– Третє, насправді. – Ешлі перетасував карти. – Дуже дякую.
– Ти одягав смокінг?
– Мусив.
– І який зараз стан речей на ринку праці для чарівників-срібних медалістів?
– Приголомшливо поганий. – Ешлі відклав карти, перекинувши їх, і вони затріскотіли. – Тож я пішов навчатися бухгалтерської справи. І скажу – ось де справжня магія.
Ед зареготав.
Ларс слухав їхню розмову, його губи з пушком були стулені, і тепер він скористався цією паузою, аби долучитися до розмови:
– То цей, як воно… е-е-е, магічні фокуси справжні?
Хуртовина надворі стала сильнішою. Вікно скрипіло від натиску поривів вітру. Ешлі, посміхаючись, глянув на Еда (Чи існує магія? Справді?), і Дарбі помітила, що він вирішує, чи відповісти прямо, чи вдатися до невеличкого сарказму за рахунок озброєного викрадача дитини.
Не роби цього, Ешлі.
Він розвернувся