сусідстві. Історія Сонячної системи – це довгий перелік ударів та промахів. Астероїд, який приклався до загибелі динозаврів, теж міг пролетіти повз, уберігши тиранозаврів та їхніх нащадків, які могли б існувати ще десятки мільйонів років. Можливо, головаті птахи розвинули б інтелект і перетворилися б на летючих майстерників. Можливо, слабосилі дрібні ссавці із тієї довготривалої мезозойської ери нічого й не досягли би. Зовсім незначна зміна приготувала б для Землі абсолютно інший шлях.
Проте дещо в космосі все ж неминуче та обумовлене. Утворення колосальної кількості протонів і електронів та відповідного числа водню і гелію було запрограмоване у всесвіті з моменту Великого вибуху. Формування зірок стало невідворотнім наслідком наявності великої кількості водню та гелію. Об’єднання решти елементів в процесі реакцій ядерного синтезу та утворення наднових так само було обумовлено формуванням багатих на водень зірок. А поява й еволюція усіляких цікавих планет, схожих на Землю, Марс, Юпітер та безліч інших типів, на орбітах далеких зірок, які зараз вдається відкрити, відбувся в результаті синтезу всіх тих хімічних елементів, про які йшлося вище.
Тож для пост-Тейїстичної Землі настав буремний час остигання та самоорганізації. Яким же був той новонароджений світ? Геологи охрестили перші 500 млн років існування Землі гадейським еоном через пекельні умови того часу[8]. Роздуми щодо цієї назви породжують вражаючу картину Землі в той час її існування: сірчані випари вулканів, ріки вогняної лави та безупинне бомбардування астероїдами і кометами безперервно руйнували поверхню планети. Втім, надзвичайно важко описати в деталях, що саме відбувалося на Землі в перші сотні мільйонів років, адже ми не маємо жодних достовірних даних.
Про походження Землі багато дізнаємося з детальних свідчень Сонячної системи – Сонця та міріад об’єктів, які пов’язані з ним силами гравітації. Десятки тисяч метеоритів дозволяють зазирнути за лаштунки процесів формування планетезималей. Особливості створення Місяця можна відшукати в місячних породах та ґрунті. Проте не збереглося нічого, що могло б розповісти нам про перші моменти існування Землі, принаймні нічого на її поверхні. Ані уламка гірської породи, ані зернини мінералу.
Варто зазначити, що такі свідчення можуть й досі існувати у вигляді метеоритів, що були викинуті з первинної поверхні Землі в час потужних зіткнень мільярди років тому, а згодом знову повернулися на Землю чи опинилися на сусідньому Місяці. Такі зразки мусять існувати, може навіть з надлишком, а деякі, певно, навіть і не змінилися з того часу. Насправді пошук цих найдавніших реліктів уважають одним з основних наукових обґрунтувань питання, чому саме необхідно продовжувати місячні експедиції. Детальні геологічні дослідження поверхні супутника можуть увінчатися знахідкою заблудного гадейського каміння, що відкриє нам правду про неприступне минуле Землі.
Але якою б чудовою