двигуни російського виробництва. Після того як авторитарний лідер Володимир Путін, знехтувавши міжнародною спільнотою, у 2014 році вторгся в Україну й анексував Крим, навіть найбільш непохитні традиційні захисники «ULA» не могли виправдати вливання сотень мільйонів доларів у оборонну промисловість Росії.
Представник «Space X» на слуханні зовсім не збирався дозволяти комусь забути про російського ведмедя.
– Дмитро Рогозін, очільник державного космічного підприємства публічно заявив, що кошти, отримані від Сполучених Штатів [за ракетні двигуни для «Atlas»], ідуть на ракетну програму Росії, – сказала Ґвінн Шотвелл у вступній промові. – Яке виправдання ми знайдемо для подальших закупівель, а отже і для фінансування російських військових?
Якщо Маск дозволяв своїй команді випробовувати що завгодно, працювати інакше та робити неможливе, то Шотвелл докладала всіх зусиль до того, щоб вони мали ресурси, час і фінансування, щоб цього досягти. Коли «Space X» сягнула свого дна ще навіть до першого запуску «Falcon 9», саме Шотвелл використала власну репутацію в галузі під час турне продажів, зумівши зібрати достатньо вкладів, щоб компанія і надалі залишалася на плаву.
Якось на зустрічі з головним виконавчим директором супутникової компанії, одним із клієнтів «Space X», я вголос поцікавився, як взаємовідносини між імпульсивним Маском і непохитною Шотвелл впливали на підхід компанії до ведення бізнесу.
– О, це просто, – сказав він мені. – Ілон – це ризик. Ґвінн – надійність.
Хоча вона славилася своїм умінням вирішувати проблеми, ця жінка не була сама серйозність. Вона мала витончене почуття гумору, на корпоративних подіях носила шпильки, а на слухання вбралася в зухвалий картатий піджак, прикріпивши до нього значок з американським прапором, як того вимагав етикет.
А ще в ній було достобіса духу суперництва. Коли її запитали про величезну відмінність у ціні між ракетами «ULA», які оцінювалися у 400 мільйонів доларів за один запуск, супроти 100 мільйонів доларів за ракету компанії «Space X», Шотвелл фиркнула.
– Я не знаю, як побудувати ракету за 400 мільйонів доларів, – посміхаючись, відповіла вона.
Її опонент, головний виконавчий директор «ULA», Сальваторе «Торі» Бруно видавався ще міцнішим горішком. Він також уже давно був лідером у аерокосмічний галузі, працював інженером «Lockheed Martin» і витратив більшість своєї кар’єри на будівництво ракетних систем для військових. Бруно був на цій посаді лише рік і мав подякувати «Space X» за такий привілей. Коли стало очевидним, що новоявлені компанії збираються обійти «ULA» на ринку завдяки ціні, материнські компанії «ULA» звільнили її колишнього генерального директора.
Натомість узяли Бруно, доручивши йому скоротити витрати, навести в компанії лад і зрештою побудувати нову ракету, яка могла б конкурувати зі «Space X». Це було нелегке завдання, але Бруно став для компанії унікальним лідером. Окрім досвіду в галузі, він також написав дві книжки про Лицарів ордену тамплієрів – середньовічний