ігри? Насамперед для цього потрібно розуміти, як влаштована гра.
Перше, що має бути у будь-якій грі, – це власний вибір людини. Для того щоб грати у гру по-справжньому, людина мусить сама обрати цю сферу діяльності, у неї має бути власне бажання щось довести, досягти певної мети. Спробуйте змусити грати у футбол людину, яка цього не хоче, або спробуйте затягнути на стадіон людину, яка ненавидить командні ігри. Згадайте тих бідолах, яких батьки відправили навчатися на юристів, а вони мріяли займатися мистецтвом. У кращому випадку людина дарма витратить кілька років у виші та рано чи пізно почне займатися улюбленою справою. У найгіршому – хтось дійсно стане юристом з примусу і буде з огидою працювати до кінця життя, не відчуваючи задоволення від свого заняття і, як правило, без значних результатів у діяльності.
Важко створити шедевр, якщо ти не любиш справу, якою займаєшся. Напевно, через це так складно керувати солдатами, які потрапили в армію з тієї лише причини, що не знайшли способу відкосити. Розумієте, ці хлопці, вже перебуваючи у війську, продовжують активно боротися за те, що не грають у гру «армія», вони активно доводять, що не мають до неї жодного стосунку. Їхня улюблена гра у війську – змагатися між собою в тому, хто зробить менше роботи, та рахувати дні до дембеля. Для них армія – це не гра, а радше в’язниця. І зверніть увагу на професійних військових, які самостійно обрали для себе цей шлях. Вони ніби зліплені з іншого тіста, більшості дійсно подобається їхня діяльність. Незважаючи на складнощі та небезпеку, їх переповнює гордість за свою справу. Різниця лише в тому, що одні грають у гру за власним бажанням, а інші опинилися на бойовому полі під впливом обставин.
Зауважте, що багатьом людям набагато простіше захопитися тим, щоб прикінчити якихось віртуальних героїв на комп’ютері, ніж щиро доєднатися до того, що виведе їхню компанію у лідери ринку. Це дуже кумедно і нелогічно, втім люди можуть щиро вважати, що успіх компанії – це не їхня справа, а ось масове винищення поросят в Angry Birds – те, на що дійсно варто витрачати життєві сили. Одна й та сама людина може пристрасно вболівати за улюблену футбольну команду і бути абсолютно байдужою до успіхів компанії, в якій працює. Причина цього тільки в одному – для багатьох людей компанія, куди вони ходять на роботу, не є тим, чому вони бажають перемоги.
Як ви думаєте, що відповість пересічний працівник компанії на запитання: як ти вважаєш, яка головна ціль нашої компанії? Мій досвід підказує, що в малому бізнесі ви досить часто почуєте у відповідь: «Прибуток». Це означає, що працівник вважає сенсом існування компанії, у котрій працює, примноження багатства власника. Природно, що у цьому разі ні про привабливість мети, ні про бажання грати, ні про творчість не може бути й мови. Навіщо йому грати у гру «зробимо нашого боса багатшим»? Можливо, звичайно, цей працівник отримує якусь частину від прибутку і тому зацікавлений в її збільшенні. Однак у такому випадку він грає у гру «заробити якомога більше»,