нетактовно поцікавитися? То була ваша ідея провести медовий місяць у Єгипті?
Саймон почервонів.
– Ні, звісно, ні. Власне, я краще б відправився деінде, та Ліннет була рішуче налаштована на це. І тому… тому…
І він збентежено замовк.
– Певна річ, – серйозно сказав Пуаро.
Він чудово розумів: якщо Ліннет Дойл мала рішучі наміри щодо чогось, то так і мусило статися.
Він подумав: «Я почув три різні версії цієї історії – від Ліннет Дойл, Жаклін де Бельфор і Саймона Дойла. Хто ж із них найближчий до істини?»
Розділ шостий
Наступного ранку десь об одинадцятій годині Саймон і Ліннет Дойли вирушили в подорож на острів Філе. З готельного балкона Жаклін де Бельфор спостерігала, як вони відпливали мальовничим вітрильником. Та вона не бачила, як від центрального входу в готель від’їхала заповнена багажем машина з манірною служницею. Автомобіль повернув праворуч і поїхав в напрямку Шеллала.
Еркюль Пуаро вирішив згаяти дві години, що залишилися до обіду, на острові Елефантина, розташованому просто навпроти готелю.
Він пішов на пристань. В один із готельних човнів саме сіли двоє чоловіків. Пуаро приєднався до них. Чоловіки явно не зналися між собою. Один з них, молодший, прибув потягом напередодні. То був високий чорнявий юнак з тонкими рисами обличчя й задиристим підборіддям. Він був одягнений у жахливо брудні сірі фланелеві штани та джемпер поло з високим коміром, цілком недоречні до тутешнього клімату. Другий – повнявий присадкуватий чоловік середніх років, який, не гаючи часу, почав бесідувати з Пуаро трохи ламаною англійською мовою. Юнак явно не мав бажання приєднатися, просто похмуро дивився на співбесідників, а потім навмисно повернувся до них спиною та почав захоплено споглядати, з якою вправністю човняр-нубієць керує човном за допомогою пальців ніг, у той час як руками маневрує вітрилом.
Вода була спокійна, уздовж берегів простягалися вигнутою лінією великі, гладкі та слизькі чорні скелі. Обличчя чоловіків овівав легкий вітерець. Невдовзі вони прибули на Елефантину. Зійшовши на берег, Пуаро та його балакучий знайомий відразу попрямували в музей. Дорогою останній дістав з кишені візитку й подав її Пуаро з легким поклоном. Напис на ній свідчив: «Signor Guido Richetti, Archeologo
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.