який бреше, занапащає географічні книжки. А також дослідник, який забагато п’є.
– Чому? – дивувався Маленький Принц.
– Бо в пияків двоїться в очах. І тоді географ позначає дві гори там, де є тільки одна.
– Я знав одного чоловіка, – мовив Маленький Принц, – що був би поганим дослідником.
– Можливо. Отже, коли мораль дослідника видається доброю, його розпитують про зроблені відкриття.
– І ми це побачимо?
– Ні. Це надто складно. Від дослідника вимагають подати докази. Якщо йдеться, наприклад, про відкриття великої гори, вимагають, щоб він приніс звідти велике каміння.
Географ раптом стрепенувся:
– Стривай, ти ж прибув здалеку! Ти дослідник! Ти опишеш мені свою планету!
Географ, розгорнувши реєстр, заточив олівець. Розповіді дослідників записують спершу олівцем. А щоб записати чорнилом, чекають, поки дослідник подасть докази.
– Ну? – заохочував географ.
– Ох! У мене, – відповів Маленький Принц, – не дуже цікаво, бо все малесеньке. Я маю три вулкани. Два вулкани діють, один погас. Але ж ніколи не знаєш, що може трапитися.
– Ніколи не знаєш, – повторив географ.
– А ще я маю квітку.
– Ми не реєструємо квітів, – мовив географ.
– Чому? Ця квітка найгарніша!
– Квіти ефемерні.
– Що означає «ефемерні»?
– Книги з географії, – пояснював географ, – найцінніші з усіх книжок. Вони ніколи не стають застарілі. Яка-небудь гора вкрай рідко зрушує з місця. Океан украй рідко висихає. Ми пишемо про вічне.
– Але згаслі вулкани можуть прокинутись, – урвав його Маленький Принц. – Що означає слово «ефемерний»?
– Згас вулкан чи прокинувся, нам, географам, байдуже. Для нас має значення тільки те, що це гора. Вона не змінюється.
– Але що таке «ефемерний»? – повторив Маленький Принц, що ніколи не зрікався свого вже поставленого запитання.
– Це слово означає: такий, якому невдовзі загрожує зникнення.
– Моїй квітці невдовзі загрожує зникнення?
– Звичайно.
«Моя квітка ефемерна, – подумки сказав собі Маленький Принц, – і має лише чотири колючки, щоб боронитися від світу! А я покинув її самотню на своїй планеті!»
У серці Маленького Принца вперше озвався жаль. Та невдовзі хлопчик знову збадьорився:
– Що ви порадите відвідати? – запитав він.
– Планету Земля, – навіть не вагався географ. – Про неї ходять добрі чутки.
Маленький Принц покинув планету географа, думаючи про свою квітку.
Розділ XVI
Отже, сьомою планетою була Земля.
Земля – не абияка планета! На ній є сто одинадцять королів (не забуваючи, звичайно, й негритянських цариків), сім тисяч географів, дев’ятсот тисяч бізнесменів, сім із половиною мільйонів пияків, триста одинадцять мільйонів марнославних – тобто приблизно два мільярди дорослих.
Щоб дати вам уявлення про розміри Землі, я скажу, що до винаходу електрики на цій планеті, на всіх шістьох континентах, доводилось утримувати справжнє військо з чотирьохсот шістдесятьох