Один малюнок годиться, а другий уже не схожий. Я трохи не вгадав зріст. Тут Маленький Принц завеликий. А тут замалий. Я вагаюся і щодо барв його одягу. Тож пробую малювати і так, і так, більш-менш щось виходить. Зрештою, я можу помилитися в деяких важливих деталях. Але мені слід вибачити. Мій приятель ніколи нічого не пояснював. Певне, думав, я такий, як він. Та я, на жаль, не вмію бачити баранців у ящику. Я, мабуть, трохи такий, як дорослі. Мабуть, постарів.
Розділ V
Щовечора я дізнавався щось про планету Маленького Принца, про те, як він покинув її, про його подорож. Мало-помалу, під час принагідних роздумів про його слова, мені розкрилася правда. Скажімо, третього дня я почув про таке лихо, як баобаби.
І знову-таки завдяки баранцеві, бо Маленький Принц раптом запитав мене, немов опанований тяжким сумнівом:
– А правда, що баранці їдять кущі?
– Так, правда.
– Ох! Як добре!
Я не розумів, чому так важливо, щоб баранці їли кущі. Але Маленький Принц додав:
– Отже, їдять і баобаби?
Я розповів Маленькому Принцові, що баобаби – не кущі, а дерева, великі, наче церкви, тож, якби він узяв із собою ціле стадо слонів, воно б не з’їло одного баобаба.
Почувши про стадо слонів, Маленький Принц засміявся:
– Довелося б ставити їх один на одного…
Проте розважливо додав:
– Баобаби, до того як виростуть, народжуються маленькі.
– Авжеж! Але чому ти хочеш, щоб твої баранці їли маленькі баобаби?
– Гаразд, побачимо! – відповів Маленький Принц, мов ішлося про щось очевидне. Мені довелося добряче помізкувати, щоб самотужки зрозуміти його клопіт.
На планеті Маленького Принца, як і на всіх планетах, росли і добрі трави, і бур’яни. Тобто було й добре насіння добрих трав, і лихе насіння бур’янів. Але ж насіння невидиме. Воно спить у таємних закутках землі, аж поки котрійсь насінині заманеться прокинутись. Тоді вона потягується, і спершу несміливо пускає до сонця гарненьку безневинну стеблинку. Якщо то стеблинка редьки або троянди, можна дати їй рости, як вона хоче. Та якщо бур’ян, треба одразу вирвати рослину, тільки-но впізнаєш її. Але на планеті Маленького Принца було ще й страхітливе насіння, – насіння баобабів. Земля планети була заражена ним. А баобаба, якщо пізно взятися за нього, вже ніколи не пощастить позбутися. Він захаращує всю планету. Пронизує її своїм корінням. А якщо планета дуже мала, а баобабів надто багато, вони розірвуть її.
– Усе залежить від дисципліни, – сказав мені згодом Маленький Принц. – Уранці, вмившись, треба ретельно прибрати і планету. Треба змушувати себе регулярно виривати баобаби, тільки-но можна відрізнити їх від троянд, на які вони, молоденькі, страшенно схожі. Ця робота, хоч і дуже нудна, аж ніяк не важка.
Якось Маленький Принц порадив мені постаратись і намалювати гарний малюнок, щоб цю потребу добре зрозуміли й діти на моїй планеті.
– Якщо