Ось плоди твого виховання! А я ж попереджав, казав тобі, що так буде! Казав чи ні?
– Казав. Просто відійди, – заговорила Аміна так, нібито їй було боляче вимовляти слова. – Залиш нас удвох.
– Я нікуди не піду!
Він задер підборіддя. Уперто стиснутий рот став схожим на анус.
– Григоре, будь ласка…
– Ця дурепа тепер сидітиме вдома! Ви обидві тепер робитимете, що я дозволю, і лише спробуйте…
Почувши «дурепа», Рута несподівано для себе випросталась і вишкірилася. Обличчя спалахнуло холодним лютим сяйвом.
– Не сидітиму! – вигукнула вона.
Григір витріщився на неї.
– Що?
– Сказала, не сидітиму!
Стіни кімнати відлунювали її прихриплий голос.
– Худоба невдячна, не смій мені перечити! – Він ступив крок уперед, однак Аміна вчасно змістилася так, щоб і далі не пускати його до доньки. Відштовхнути дружину Григір не наважився. – Геть! – заволав понад її головою. – Марш до своєї кімнати! Заткнись, і щоб я тебе не бачив! – з губів злітали краплі в’язкої слини. – Ти тепер без дозволу носа з квартири не вистромиш! Затямила?! Почула мене?!!
І так розчервоніле після цілого дня на сонці обличчя Рути налилося кров’ю.
– Це все ти винен! – голос відразу підскочив до огидного фальцету. Адреналіну в крові було так багато, що спирало подих. – Якби не ти, нічого цього не було б! І ти не маєш права…
Аміна раптом відскочила від Григора й затулила доньці рот. Рута від несподіванки лише закліпала. Прибравши долоню, жінка розвернулася та заговорила до чоловіка рівним, ненапруженим голосом, нібито заспокоювала пацієнта перед уколом:
– Вони були п’яними та припустилися помилки. Ми не в Середньовіччі живемо, і твоя донька має право вибору. Якщо вона так вирішить, – виразний акцент на «вона», – ми відведемо її до лікаря, який зробить аборт.
Григір кавкнув, неначе вдавившись кісточкою.
– Що ти сказала?
Рута мовчала, намагаючись погамувати тремтіння. Ну навіщо? Навіщо було йому розповідати?
– Так, вони були п’яні, інакше нічого цього не сталося б. – Аміна дивилася на чоловіка в упор. Рута відчувала, як невимовно він дратує матір, і дивувалася, як їй удається залишатися спокійною. – Григоре, це погана ідея – народжувати дитину, яку зачали напідпитку. Термін невеликий, нічого в тому страшного немає. Їй краще спробувати іншого разу, коли вона міцно стоятиме на ногах, коли усвідомлено хотітиме дитину, коли… – тут Аміна не стрималася, і в голосі задзвеніли металеві нотки: – Хоча б, чорт забирай, буде не під алкоголем!
Григір її більше не чув.
– Ти сказала аборт? Який аборт? – забелькотів він. – Ніхто не робитиме аборт, про що це ти? – Чоловік, як звір у клітці, заметався кімнатою та, нестямно трясучи головою, заторохтів: – Ні, ні, ні. Я цього не дозволю. Так не буде. Ти виховала з неї шльондру, та я не дам тобі перетворити її на вбивцю. Чуєш, що я кажу? – голос набрав сили й затвердів. – Моя дочка не стане вбивцею!
– Григоре…
Він