золотого розп’яття на шиї.
– Це був землетрус, авжеж? – промовив він. – Я пережив один колись у Північній Каліфорнії, але не пам’ятаю жодного відтоді, як опинився в Кальї.
– Це було дещо збіса набагато більше за звичайний землетрус, – промовив Едді і махнув рукою. Тамбурний ґанок дивився на схід, і обрій на тім боці спалахував беззвучними артилерійськими вибухами зелених блискавок. Нижче по схилу від будинку священика, прочиняючись, рипнули двері затишної хатинки Розаліти і тут же грюкнули, закрившись. Розаліта і Роланд рушили під гору разом, вона в сорочці, він у джинсах, обоє босі, по росі.
Едді, Джейк і Каллаген почали спускатися їм назустріч. Роланд виглядав рішучим і зібраним у світлі тремтливих спалахів зі сходу, де на них чекав Край грому і Двір Багряного Короля, а після Прикінцевого світу – сама Темна вежа.
«Якщо, – подумалося Едді. – Якщо вона ще там стоїть».
– Джейк тільки-но казав, що, якби Сюзанна вже була мертва, ми б про це взнали, – промовив він. – Тоді б з’явилося те, що ти називаєш сіґулом. А тут оце. – Він показав священику на галявину, де випнулося нове пасмо, суцільною десятифутовою смугою воно прорвало моріжок, демонструючи брунатні зморшкуваті губи землі. Собачий хор заходився гавкотом у місті, та ані звуку не подавали фолькен, поки що принаймні; Едді подумав, що більшість з них просто проспали все шоу. Сном п’яних переможців. – Це ж не має стосунку до Сюзі. Правда ж?
– Напряму – ні.
– І не наше воно, – уточнив Джейк. – Інакше б руйнування були набагато гіршими. Як ти гадаєш?
Роланд кивнув.
Роза дивилася на Джейка з сумішшю здивування й остраху.
– Що не наше, хлопчику? Про що це ти говориш? Точно, це був не землетрус!
– Ні, – сказав Роланд. – Це був променетрус. Надломився один з Променів, на яких тримається Вежа, котра підтримує все. Просто тріснув.
Навіть у зрадливому жеврінні чотирьох світлодіодних ламп на ґанку Едді помітив, як з обличчя Розаліти Муньйос збігли всі кольори. Вона перехрестилася.
– Який Промінь? Один з тих самих Променів? Скажи, що це не так! Скажи, що це неправда!
Едді раптом згадався давній бейсбольний скандал. Як маленький хлопчик канючив:
– Скажи, що це не так, Джо.
– Не можу, – відповів їй Роланд. – Бо це правда.
– А скільки їх там, тих Променів? – спитав Каллаген.
Роланд поглянув на Джейка і злегка кивнув:
– Складай свій іспит, Джейку з Нью-Йорка, говори і кажи правду.
– Шість Променів пов’язують дванадцять порталів, – почав Джейк. – Дванадцять порталів стоять на дванадцяти кінцях землі. Роланд, Едді й Сюзанна розпочали свій шлях від Порталу Ведмедя, а мене підібрали між ним і Ладом.
– Шардик, – промовив Едді. Він задивився на останні зблиски світла на сході. – Так звуть ведмедя.
– Так, Шардик, – підхопив Джейк. – Отже, ми на Промені Ведмедя. Всі Промені сходяться до Вежі. Наш Промінь по інший бік Вежі?..
Він кинув погляд на Роланда, благаючи допомоги. Роланд теж