чому два на два буде чотири?
– Ні.
– Розумник! Який розумник, справді. Звичайно, ти не знаєш. Ніхто цього не знає. Нам тільки відомо, що два на два – чотири, а чому – ніхто відповісти не може. Милий Ґудзик-Розумник, твої кучері та блакитні очі не поєднуються з такою мудрістю. Через них ти виглядаєш занадто юним і твоя мудрість приховується. Я вирішив надати тобі велику честь. Я дарую тобі лисячу голову, щоб ти і зовні виглядав розумним і чарівним.
Із цими словами Король змахнув лапою, і в одну мить чарівні кучері й свіже кругле личко з величезними блакитними очима зникли, а на плечах Ґудзика-Розумника з’явилася лисяча голова з гострим носом, загостреними вухами і пронизливими маленькими очима.
– О, будь ласка, не робіть цього! – закричала Дороті злякано, відскочивши від малюка, котрий змінився невпізнанно.
– Пізно, моя мила, справу зроблено. Тобі теж не завадила б лисяча голова, якщо, звичайно, ти зумієш довести, що так само розумна, як Ґудзик-Розумник.
– Не хочу, вона така страшна! – вигукнула Дороті.
Почувши це, малюк розплакався.
– Як ти можеш називати цю чарівну голову страшною? – запитав Король. – Гадаю, нове обличчя малюка набагато красивіше, ніж колишнє, а моя дружина стверджує, що в мене чудовий смак. Не плач, лисеня. Тобі надали високу честь – ти маєш пишатися нею і бути веселим. Ну, подобається тобі нова голова, Ґудзик-Розумник?
– Н-не з-з-на-ю! – заїкаючись пробелькотів малюк.
– Будь ласка, ну, будь ласка, Ваше Величносте, поверніть йому колишню голову! – благала Дороті.
Король-Лис похитав головою:
– Не можу. Навіть якщо захотів би, в мене немає влади на зворотне перетворення. Ґудзику-Розумнику доведеться залишитися з лисячою головою, і, впевнений, він полюбить нове обличчя, коли звикне до нього.
І Дороті, і Косматий чоловічок дуже засмутилися, що в їхній маленькій дружній компанії сталася така неприємність. Тото навіть загавкав на хлопчика-лиса, не впізнавши в ньому свого друга. Але Дороті ляснула Тото і змусила його замовкнути. Навпаки, всі лисиці вважали, що нова голова дуже підходить малюкові, а Король надав йому велику милість.
Напевно, комусь кумедно було спостерігати, як малюк обмацував свій гострий ніс і широкий рот. Він смішно поводив вухами, а в його маленьких чорних оченятах блищали сльози.
У цей момент у кімнату впурхнули три маленькі лисички-принцеси, дочки Короля. Коли вони побачили Ґудзика-Розумника, одна з них вигукнула:
– Ой, який він чарівний!
А друга в захваті додала:
– Який милий!
Третя принцеса радісно заплескала в долоні й закричала:
– Який він гарний!
Ґудзик-Розумник перестав плакати і невпевнено запитав:
– Це правда?
– Такого милого личка немає більше ні в кого на світі, – рішуче заявила старша принцеса.
– Ти повинен стати нашим братом і залишитися жити в нас! – вигукнула її сестра.
– Ми ніжно любитимемо тебе, – додала третя принцеса.
Після