нього. А батько ствердно кивнув.
– Я хочу сказати саме те, що й кажу. Чи вистачить у тебе характеру зізнатися перед усім білим світом, що ти припустилася помилки? Із цього гармидеру є лише один вихід, Руті. Закрити збитковий бізнес і почати все заново.
– Ти маєш на увазі…
– Розлучення.
– Розлучення?
Мільйонер сухо посміхнувся.
– Ти так вимовляєш це слово, наче зроду його не чувала. Хоча твої друзі розходяться направо й наліво ледь не щодня.
– О! Це мені відомо. Але…
І змовкла, закусивши губу. А батько з розумінням кивнув.
– Я знаю, Рут. Ти така ж, як і я: терпіти не можеш випускати з рук своє. Але я навчився цьому, і ти теж повинна навчитися: буває так, що це єдиний вихід. Я міг би знайти способи скомандувати Дереку «до ноги», але зрештою все закінчиться тим же. Він тобі не пара, Рут: цей тип прогнив до самих кісток. І зауваж: я картаю себе за те, що дозволив тобі одружитися з ним. Але ж тобі на ньому просто світ клином зійшовся, та й він начебто всерйоз збирався почати життя з нової сторінки – ну й от, а я ж бо якось уже став у тебе на шляху…
Промовляючи останні слова, він не дивився на доньку. А якби поглянув, то, напевно, побачив би, як на її обличчі раптом проступив гнівний рум’янець.
– Було… – різким тоном проказала вона.
– От я і виявився надто м’якосердим, щоб повторити це вдруге. Хоча передати тобі не можу, як жалкую, що не повторив. Останні кілька років, Рут, твоє життя було не мед.
– Та що вже там – не надто… приємним, – погодилася місіс Кеттерінґ.
– От я й кажу, що час покласти цьому край! – І він ляснув долонею по столу. – У тобі досі можуть жити почуття до цього хлопця. Вирви їх з коренем! Поглянь фактам в обличчя. Дерек Кеттерінґ одружився з тобою заради грошей. Тут і казці кінець. Позбудься його, Рут.
На кілька хвилин вона втупилася в підлогу, а відтак сказала, не підводячи голови:
– А якщо він не дасть згоди на розлучення?
Ван Олдін спантеличено поглянув на неї.
– А його ніхто й не питатиме.
Донька зашарілася й закусила губу.
– Ні… звісно, ні… Я лише хотіла сказати…
І змовкла. Батько пронизливо глянув на неї.
– Що ти хотіла сказати?
– Хотіла сказати… – Вона затнулася, ретельно добираючи слова. – Не думаю, що він так просто здасться.
Мільйонер рішуче випнув підборіддя.
– Ти маєш на увазі, розпочне гучний процес? Ну і нехай! Хоча ти, власне, помиляєшся. Твій благовірний не зчинятиме скандалу. Перший-ліпший адвокат розтлумачить йому, що цим він тільки виставить себе на посміховисько.
– А ти не думаєш… – Вона неначе з чимось зволікала. – Ну тобто… просто щоб насолити мені… він може почати… скажімо так… прати брудну білизну на людях?..
Батько поглянув на неї з деяким спантеличенням.
– Тобто піде до суду? – Він похитав головою. – Вкрай малоймовірно. Бач, яка справа: для цього треба мати на руках хоч сякі-такі факти.
Місіс Кеттерінґ мовчала. Ван Олдін кинув на неї різкий погляд.
– Ну