всі були п’яні в дим. Лише Ед Екслі був тверезий, як скельце, – він завантажував у комору залишки спиртного.
Почулися голоси:
– Ну ти, Баде, й молодчина!
А обличчя у цих голосів – спотворені, страшні. Екслі все ще вовтузився в коморі, раптом що – він буде головним свідком! Бад кинувся коридором до комори й зачинив двері.
Розділ 5
Його замкнули в кімнатці розміром два з половиною на два з половиною метри. Ані вікон, ані телефона, ані селекторного зв’язку. На полицях – щітки, ганчірки, відра, у засміченій раковині – горілка з ромом. Двері – сталеві; від запаху алкоголю ось-ось виверне шлунок. Через вентиляційний отвір долинали крики та глухі удари.
Ед забарабанив у двері – жодної реакції. Покричав у вентиляційну шахту – його обличчя обпекло гаряче повітря. Він зрозумів, що потрапив у пастку, замкнений, зв’язаний по руках і ногах. Хлопці з Відділу вирішили, що лише так він ні на кого не настукає. Цікаво, що б у такій ситуації робив його батько?
Час тягнувся повільно; крики із в’язничного блоку то стихали, то знову здіймалися, знову стихали і знов оживали. Ед ще раз забарабанив кулаками у двері – дарма. У коморі ставало дедалі більш задушливо; сморід спиртного отруював повітря. Як на Ґвадалканалі, коли він ховався від японців під трупами. Форма була наскрізь мокра; якщо він спробує винести замок пострілом, куля може зрикошетити і вбити його.
Навряд чи таку справу вдалося б зам’яти: внутрішнє розслідування, цивільні позови, велике журі. Поліцейські, які б’ють беззахисних підозрюваних; скільки сьогодні спустили цією забавою в унітаз свої кар’єри! А винний у всьому сержант Едмунд Дж. Екслі, який не зумів забезпечити порядок у відділкові. І Ед прийняв рішення: скористатися із власних мізків.
Він почав писати на звороті бланку. Версія перша: правда.
Розійшлися чутки, що Джон Геленовскі втратив око. Чутки ці поширював сержант Річард Стенсленд, який заарештував Денніса Райса та Клінтона Велапейка. Запалало вмить; лейтенант Фрілінґ, їхній командир, спав безпробудним сном, оскільки, порушивши внутрішнє розпорядження № 4319, напився на робочому місці. Сержант Е. Дж. Екслі, який раптом став за старшого, виявив зникнення ключів від камер. Натовп поліцейських, які святкували Різдво у кімнаті для інструктажу, рвонув у гості до затриманих. Камери, у яких утримували шістьох підозрюваних у нападі, відчинили ключами – тими самими, яких не знайшов сержант Екслі. Сержант намагався знову замкнути камери, але було вже пізно. Сержант Вілліс Трістано тримав сержанта Екслі за руки, а сержант Волтер Крамлі тим часом забрав у нього решту ключів.
Ані вмовляннями, ані силою сержант Екслі повернути ключі не зміг.
Детальніше.
Стенсленду взагалі клепку зірвало, але й решта поліцейських била беззахисних затриманих. Бад Вайт схопив одного із заарештованих за шию і підняв, вдаривши головою об стелю. Сержант Екслі наказав офіцерові Вайту припинити, але офіцер Вайт наказ проігнорував. Сержант Екслі не став повторювати наказ, оскільки заарештований звільнився,