зважитися на цю авантюру.
«Що б не трапилося, – подумки казала собі Анна, – це буде краще, ніж сидіти за ґратами в цій злощасній долині, прибирати будинок та лаятися з сестричкою Сейлі. Я, мабуть, готова ризикнути всім: хтозна, може справа вартуватиме успіху».
У той же день Анна взялася за створення власної армії. Першим, до кого вона вирушила, став Джо Яблуко, якого прозвали так через те, що в його садку росли яблука.
– Джо, – почала Анна, – я вирішила завоювати світ і хочу, щоб ти пішов служити в мою армію.
– Перепрошую, але навіть не пропонуйте мені таких дурниць, інакше змусите мене з усією чемністю відмовити Вашій Величності, – відповів Джо Яблуко.
– Я й не збираюся нічого тобі пропонувати. Я – Королева і наказую тобі йти служити, – відрізала Анна.
– У такому разі мені, напевно, доведеться підкоритися, – сумно промовив Джо Яблуко. – Але тільки, будь ласка, не забудьте, що я – важлива персона, і тому заслуговую на високий чин.
– Я зроблю тебе генералом, – пообіцяла Анна.
– А шпага й еполети будуть? – запитав Джо Яблуко.
– Неодмінно, – пообіцяла Королева.
Потім вона попрямувала до людини на ймення Джо Булочка. У нього в садку росли на деревах найрізноманітніші булочки: пшеничні та житні, гарячі й не дуже.
– Джо, – звернулася до нього Анна, – я маю намір завоювати світ і наказую тобі служити в моїй армії.
– Ні, ні та ще раз ні! – заявив Джо Булочка. – Мені треба збирати урожай булочок.
– Дружина й діти зберуть, – сказала Анна.
– Але я ж – важлива персона, Ваша Величносте, – запротестував Джо Булочка.
– А я зроблю тебе генералом, будеш носити капелюх з позументами, закручувати вуса і дзвеніли шаблею, – пообіцяла Королева.
Джо з тяжким серцем погодився, і Анна вирушила до наступного будинку. Там жив Джо Ріжок, прозваний так через те, що в нього в саду росло дуже смачне морозиво у вафельних ріжках.
– Джо, – повідомила йому Анна, – я збираюся завоювати світ, тож ти зобов’язаний йти служити в мою армію.
– Перепрошую, – сказав Джо Ріжок, – але який з мене воїн! Вже багато років поспіль я зазнаю поразки в битві з власною дружиною. Ось вона – справді боєць хоч куди, візьміть її замість мене, Ваша Величносте, і я благословлю вашу доброту.
– Ні, в моїй армії повинні служити чоловіки – жорстокі, нещадні воїни, – рішуче заперечила Анна, суворо глянувши на боязкого маленького чоловічка.
– А моя дружина залишиться в Ух-Ти-Фу? – запитав він.
– Так, і до того ж я зроблю тебе генералом.
– Гаразд, – погодився Джо Ріжок.
Тим часом Анна попрямувала до будинку Джо Годинника, який вирощував у себе в саду годинникові дерева. Він теж спочатку відмовлявся йти в армію, але Королева Анна пообіцяла зробити його генералом, і врешті-решт він погодився.
– Скільки у вас в армії генералів? – поцікавився він.
– Поки