поранене чудовисько. Незабаром попереду з’явилося світло, і Канцеляр з Королевою змогли розгледіти дорогу.
Мірою того, як подорожні віддалялися, димна хмара, створена Скеле-Риком, поступово розсіювалася: незабаром вони опинилися на вершині невеликого пагорба, звідки відкривався вид на мальовничу долину, освітлену променями сонця, що вже сідало. Тут, притулившись один до одного і важко дихаючи після безоглядної втечі, сиділи всі шістнадцять офіцерів. Вони все ще не могли оговтатися від страху і, можливо, бігли б далі, але їм забракло сил.
Королева Анна почала суворо дорікати їм за боягузтво, одночасно звеличуючи хоробрість Канцеляра.
– Але ж ми виявилися мудрішими, ніж він, – слабким голосом відповів генерал Годинник. – Так, ми втекли, зате тепер допоможемо Вашій Величності підкорити світ. А якби Скеле-Рик з’їв би рядового? Тоді Канцеляр став би дезертиром!
Трохи відпочивши, військо спустилося в долину. Тільки-но Скеле-Рик зник, усі помітно повеселішали. З настанням сутінків подорожні вийшли до струмка, на березі якого Королева Анна розпорядилася зупинитися на нічліг.
Кожен офіцер ніс у кишені крихітний білий намет, який, опинившись на землі, негайно починав збільшуватись до розмірів, потрібних власникові. Канцеляр тягнув на спині рюкзак з речами Королеви Анни. Крім елегантного намету там помістилися ліжко, стілець і чарівний стіл. Опинившись всередині королівського намету, вони збільшувалися в розмірах. В окремому ящику зберігалися королівські сукні та численні туалетні приладдя. Спати в ліжку могла лише Королева Анна, а офіцери і солдат використовували для цього гамаки, підвішуючи їх між опорними жердинами наметів.
Також Канцеляр ніс в рюкзаку прапор із королівським гербом Ух-Ти-Фу. Під час зупинки на нічліг, солдат мав кріпити його на флагшток, щоб прапор майорів над табором, сповіщаючи, що ця земля завойована Королевою Ух-Ти-Фу. Поки що ніхто, крім них прапора не бачив, але сама Анна із задоволенням дивилася на полотнище, уявляючи себе великим завойовником.
IV. Бетсі кидає виклик бурі
Вирував шторм, блискавка розрізала небо, від грому стрясалися хмари. Бетсі саме вибігла на палубу, коли судно раптом здригнулося від потужного удару – корабель налетів на скелю. Дівчинку підкинуло в повітря і жбурнуло в чорну безодню.
Разом з Бетсі пасажиром корабля був Хенк, маленький худий ослик із сумними очима. Тим же нищівним ударом його викинуло далеко за борт. Хвиля накрила Бетсі з головою, і вона наковталася води. Виринувши і трохи віддихавшись, дівчинка витягнула руку і в темряві ухопилася за якийсь предмет.
Спочатку Бетсі вирішила, що це кінець мотузки, який розтріпався, але тут жалібний голос вимовив «І-а!», й дівчинка зрозуміла, що в неї руці в кінчик хвоста Хенка. Раптом море освітилося яскравим спалахом: корабель, який віднесло вже на досить значну відстань від Бетсі й Хенка, вибухнув і пішов під воду.
Бетсі здригнулася від жаху, але наступної миті помітила, що навколо плавають