не проти, якщо я приєднаюся до тебе? – запитав незнайомець.
– Ласкаво прошу. Якщо не відстанете, – відповів юнак.
Старий усміхнувся.
– Старатимуся що є сили, – сказав він, пришвидшуючи крок. – Ти схожий на людину з тягарем у думках.
– Не зовсім так, – відповів юнак, не підводячи очей.
– Знаєш, у моїй країні вірять у те, що кожна проблема несе із собою подарунок, що в кожній халепі ховається зерно рівного їй або навіть більшого успіху.
– П-х-х… – зневажливо пхикнув юнак.
– Це стосується всього… навіть негараздів із грошима, – провадив далі старий.
Юнак аж захлинувся, почувши слова незнайомця, й обернувся до нього.
– Який же успіх можуть принести негаразди з грошима? – запитав він.
– Негаразди з грошима відкривають шлях до неймовірного багатства, до статків, про які ти навіть мріяти не можеш, – відповів старий.
– Хіба таке може бути? – допитувався юнак.
– Ти знаєш, що багато хто з найзаможніших і найвідоміших людей світу колись був злидарем або банкрутом? – говорив далі старий.
– Ні, – мовив юнак, хитаючи головою.
– Авраама Лінкольна визнали банкрутом у тридцятип’ятирічному віці, проте потім він став одним з найбагатших і наймогутніших людей в історії Сполучених Штатів Америки. Оґ Мандіно був безхатьком-п’яницею, а потім перетворився на одного з найуспішніших авторів бестселерів усіх часів, а Волт Дісней банкрутував кілька разів, перш ніж створити Імперію Діснея.
Юнак був вражений. Він завжди вважав, що злидні чи банкрутство – це доля, яка могла спіткати лише невдах і безталанних.
– Але як це можливо? – запитав він. – Як може хтось досягти успіху завдяки своїм злидням?
– Це дуже просто, – усміхнувся старий. – Люди не шукають достатку, коли в них усе добре. Їм потрібне натхнення або відчай, щоб почати змінювати життя. Дехто просто знаходить натхнення, але багато інших змінюються, тому що змушені змінюватися. Розумієш, коли ти у відчаї, то починаєш ставити собі запитання, природа яких формує твою долю.
З обличчя юнака поступово сходила блідість, але воно й досі виказувало недовіру.
– Дозволь я в тебе от що запитаю, – продовжував далі старий. – Про що ти думав, коли я перервав тебе?
– Не знаю точно. Мабуть, запитував себе, чому зі мною трапилися певні речі.
– І як думаєш, куди це запитання приведе?
– Гадки не маю, – зізнався юнак.
– Авжеж! – вигукнув старий. – Воно веде саме до «гадки не маю». Або ще гірше – до неправильних відповідей. Питання, що починаються зі слова «чому», завжди ведуть до такого. Твій мозок завжди шукає відповіді на всі поставлені тобою запитання. Питання про те «чому» не несуть ані надії, ані рішень, ані майбутнього. «Чому це сталося зі мною?», «Чому я в такому безладі?», «Чому я не можу досягти успіху?» – ці питання ведуть у нікуди. Видатні люди ставлять інші запитання – «як» і «що»: «Як я можу покращити своє життя?» – або навіть краще: «Що