знову вирівнялося, і патрульна навіть усміхнулася. Відтак зосередилася на голосі Вікторії. Він заколихував:
– Зверніть увагу на дихання. Повільний глибокий вдих і повільний видих, – пауза, поки Вікторія виконує дихальну вправу. – Подумки «пройдіться» тілом, відчуйте його, як одне ціле. Відпустіть напруження в м’язах…
І Власта відпустила.
Харків. Субота, 2 листопада 2019 року. 12:15
Єгор зітхнув з полегшенням: нарешті він вийшов із цього задушливого смердючого потяга. Бовтун, як завжди, не підвів, приїхав вчасно, і тепер старі друзяки радісно обіймалися. «Ну, нарешті хоч щось приємне», – подумалося Скляру, коли він міцно потискав руку Льоні.
– Як доїхав?
Єгор кинув погляд на людей, що досі виходили з потягу. Слідак завчасно потурбувався про те, аби втекти звідти серед перших: вже за десять хвилин до прибуття стояв перед самим виходом. Щойно з поїзда вийшло подружжя, яке всю дорогу його дратувало. Спершу зліз чоловік, дружина передала йому всі три важезні дорожні сумки, відтак сама ступила на харківську землю.
– Нормально, – відмахнувся Скляр, радіючи, що нічне жахіття нарешті позаду.
Повз пройшла ще одна сусідка – дівчина з неголеними ногами та незачесаним волоссям. Єгор скривився, пригадавши, як дівча зранку длубало бруд з-під нігтів. Не втримавшись, він знову виліз на верхню полицю й не злазив звідти аж доти, доки потяг не почав під’їжджати до пункту призначення.
– Я швиденько підкину тебе до готелю, а ввечері ти до нас в гості. Що скажеш?
– А хіба ми не підемо зараз обідати? Ми ж домовлялися.
– Єгоре, вибач, роботи під зав’язку, – Бовтун притиснув долоню до горла, підтверджуючи свої слова жестом. – Не встигаю нічого. Он моя машина, – вказав рукою. – Ходімо.
Льоня швидко закрокував до автівки, синього фольксвагена. Єгор поспішив за приятелем, водночас роздивляючись прилеглу до вокзалу площу.
«Гм… не так вже й погано виглядає, порівняно з тим, як було колись», – подивувався новому враженню від міста.
Сідаючи в машину, помітив знайоме жіноче обличчя. Кілька секунд знадобилося для того, аби згадати, що то мама дівчинки з кубиком Рубіка. Поряд дріботіла мала, правою рукою міцно тримаючи коричневий рюкзачок.
Вже від’їжджаючи, Єгор зауважив, що у другій руці дівчинка несла кубик.
Повністю складений.
Харків. Субота, 2 листопада 2019 року. 12:58
Кімната виявилася доволі пристойною. Єгор уважно роздивився номер і врешті лишився задоволеним. Невеликий, проте охайний і світлий. Насамперед попрямував у душ. Гаряча вода збадьорила й трішки заспокоїла. Коли Бовтун залишив його в готелі, поганий настрій відразу повернувся. Знову з’явилося відчуття ненависті до чужого міста.
Стажування розпочиналося з понеділка, Єгор навмисне приїхав раніше, щоб побачитися з Льонею. У роки навчання їх вважали кращими друзями. Так воно й було. Не завадила цьому й робота в різних містах. Чоловіки й досі спілкувалися так, немов ніколи