водії таксі, – повторив Гаррі, – і сьогодні вранці я зустрів Кларка Ґейбла.
– А великий Ґейбл бував в Англії? – поцікавився Метт.
– Ще б пак, він у нас дуже популярний, як і панна Тернер. Не можу дочекатися перегляду їхньої нової стрічки.
– Ми називаємо їх фільмами тут, Гаррі, але дідько…
Джейкобс зробив паузу, зиркнув на секундну стрілку годинника і сказав:
– Гаррі, дуже дякуємо, що знайшли час побувати на нашому шоу й удачі вам із новою книжкою. Після короткої реклами ми повернемося з новинами о восьмій. Відтак Метт Джейкобс прощається з вами і бажає гарного дня.
Червоне світло згасло.
Джейкобс підвівся, потиснув руку Гаррі й заявив:
– Даруйте, що не знайшли час побалакати про вашу книжку. Обкладинка мені сподобалася.
Перед тим як відкрити листа, Емма ковтнула ранкової кави.
«Шановна пані Кліфтон,
Дякуємо, що відвідали засідання комісії минулого тижня. Радий повідомити вам, що ми хотіли б посунути вашу заявку на наступний етап».
Емма хотіла негайно ж зателефонувати Гаррі, але знала, що зараз в Америці середина ночі, а вона навіть не була впевнена, в якому місті він зараз.
«Є кілька годящих кандидатур для вас і вашого чоловіка, вони проживають у наших притулках у Тонтоні, Ексетері та Бриджвотері. З радістю надішлю вам інформацію про кожну дитину, якщо будете такі люб’язні, щоб повідомити мені, який будинок хочете відвідати першим.
Мітчелл телефоном підтвердив, що Джессіка Сміт усе ще перебуває у закладі доктора Бернардо у Бриджвотері, але може опинитися серед тих, хто поїде до Австралії. Емма зиркнула на годинник. Доведеться чекати полудня, перш ніж можна сподіватися дзвінка від Гаррі, і тоді вона зможе повідомити йому новини. Потім жінка звернула увагу на другий лист, на якому побачила марку за десять центів. Їй не потрібно було перевіряти поштовий штемпель, аби дізнатися, хто автор послання.
На той час, коли Гаррі прибув до Чикаґо, роман «Хто не ризикує» увійшов до списку бестселерів «Нью-Йорк таймс» під номером тридцять три і Наталі більше вже не клала руку йому на ногу.
– Не треба панікувати, – заспокоювала вона. – Найважливіший завжди другий тиждень. Але нам іще доведеться добряче попрацювати, якщо хочемо до вихідних потрапити у першу п’ятнадцятку.
Денвер, Даллас і Сан-Франциско забрали в них час майже до кінця другого тижня, а Гаррі впевнився, що Наталі входить до числа тих, хто його книгу не читав. Деякі шоу в прайм-таймі відмовляли Гаррі останньої миті, і він усе більше й більше часу проводив у менших і менших книгарнях, підписуючи все менше й менше примірників. Один-два власники навіть відмовили йому в автограф-сесії, оскільки, як пояснила Наталі, неможливо ж повернути видавцю підписані примірники, бо їх вважатимуть пошкодженими.
До того моменту, коли вони прибули до Лос-Анджелеса, роман «Хто не ризикує» підібрався до