скрегоче зубами і ціпеніє. Коли Ісус Христос подивився на цього юнака, то промовив: «О роде невірний, доки Я буду з вами?» Він це сказав, бо те, що відбувається з хлопцем, насправді стосується тих людей, до яких прийшов Ісус Христос.
Це так само, як у сім’ї: діти є обличчям своїх батьків. Те, чим живе подружжя, про що думають і розмовляють мама і тато, – дитина уважно слухає, вбирає в себе, як губка, а пізніше родинний дух наповняє цю дитину.
Ісус Христос є повний Духа Божого, Він прийшов для того, щоб увести людей в Боже товариство. Бо дух, яким був сповнений народ, відокремлював його від Бога, не давав людям бути Божими приятелями. Тому людина втратила мову, не могла говорити ні про Бога, ні про когось іншого, шкодила сама собі.
Що тоді чинить Ісус Христос? Він не просто зцілює хлопця, а робить тих людей, зокрема батька, Божими приятелями, сповнюючи їх Духом Святим. Вони стають причасниками Божого життя. Чим живе Отець, Син і Дух Святий, тим сповнює Ісус Христос цього хлопця. Бо справді, те зцілення є зміною духу. Ісус Христос робить юнака подібним до себе. Як єдинородний Син Небесного Отця, який сповнений Святим Духом, Він наповнює тим Духом юнака. «Вірю, Господи! Допоможи моєму невірству!» – це ті слова, якими батько звертається до Ісуса Христа і які уможливили зміну духу.
Ми живемо в році, у якому святкуватимемо Тисячодвадятип’ятиріччя Хрещення Русі-України. Дякуватимемо Господу Богу за дар віри, який ось уже стільки часу плодоносить на наших землях. Що ж таке віра? Це відкритість людини до Бога і здатність сприйняти Божого Духа. Лише тоді, коли людина вірує, Господь може дати їй свій дар. Навіть більше, може сповнити її своїм життям, своїм Духом, зробити своїм приятелем. Що потрібно для того, щоб зав’язати з кимось приятельські стосунки? Для цього треба бути відкритим. Якщо хтось не хоче відкритися іншій людині, то ніколи не зможе розділити з нею її думок, її прагнень, її життя. Наведу приклад подружжя. Коли жінка і чоловік живуть різними думками, різними переживаннями, не мають одного духу, не відкриті одне до одного – у них немає спільноти подружжя. Так само зі стосунками людини з Богом. Тому, щоб син зцілився, став повноцінним, батько просить віри. Вірю, каже, але допоможи моєму невірству.
Зараз ми переживаємо час Великого посту. Думаю, багато з вас знають, що в цей час ми молимося молитву, яка називається Молитвою святого Єфрема Сирина з доземними поклонами. Спершу ми мовимо: «Господи і Владико життя мого, духа лінивства, недбайливості, властолюб’я і пустомовства відійми від мене». А потім: «Духа чистоти, смирення, любові і покори дай мені, слузі Твоєму». У цій молитві ми прохаємо Господа Бога якраз про зміну духу.
Бажаю вам і собі, щоб наша сьогоднішня зустріч насамперед зав’язала між нами приязнь і приятельські стосунки. Глава вашої Церкви хоче бути з вами, хоче бути вашим приятелем, хоче поділяти з вами усі ваші радості й труднощі. Погляну сьогодні, де будується ваш храм, що робить ця громада для того, аби ми жили одним духом, – Духом Божим, Духом Святим. Крім того, просімо сьогодні, у цій Літургії, щоб Господь Бог робив нас щоразу