пристрій від лептопа лежав у сумці, котру Тимур здав у багаж у Києві. У той момент вона кочувала між багажними відділеннями глибоко в надрах аеропорту «Барахас». Тож хлопець ніяк не міг підзарядити комп’ютер…
То було останнє «якби». Тимур так ніколи й не дізнається, хто така Natalie1976 і про що була її засторога.
Прибуття
XV
Субота, 15 серпня, 10:31 (UTC –4)
Міжнародний аеропорт «Артуро Меріно Бенітес»[30]
Сантьяго-де-Чилі
Професор виколупував штани із задниці. Після чотирнадцяти годин у літаку (лайнер прибув вчасно – о 09:35 за чилійським часом) він виглядав так, наче перед виходом з дому забув попрасувати одяг. Волосся на голові нагадувало копицю сіна, добряче потріпану буревієм. Почувався Ємельянов відповідно.
– Ти йому нічого не розповідаєш? – обізвався він до Штаєрмана, вибравши момент, коли Тимур відлучився у туалет.
– Як і тобі. Подробиці дізнаєтеся після прибуття на місце.
– Я принаймні знаю, куди лечу і що мене там чекає. Пацан же навіть не здогадується, у що його втягнули.
– Я не маю права. У нього на даний момент лише третій рівень доступу.
Росіянин втягнув горлом повітря, наче збираючись плюнути чилійцю в обличчя.
– Йолопе, цей хлопчак створив проблему, не побувавши на комплексі. За кілька годин у нього буде п’ятий рівень. Йому дали б шостий, якби такий був, тому що він зараз єдиний, хто може владнати ситуацію… хто може врятувати мільярди ваших сраних інвестицій, поки вони не перевалили за Анди чи не спустились на південь до Сантьяго.
– Що ти хочеш від мене, професоре? Я лише виконую інструкції Кейтаро.
– Він має право знати, Штаєрмане. Ці ваші срані конспіративні штучки призведуть до того, що після прибуття до лабораторій пацан запанікує і відмовиться співпрацювати, – судячи з манери розмовляти, було непросто повірити, що Ємельянов має докторський титул. Ігор був одним з тих безцеремонних диваків, котрі завше присутні в середовищі справжніх учених.
– Не відмовиться.
Тимур з’явився поміж рядів сидінь у залі очікування, і розмова між Оскаром та Ігорем урвалась.
О 12:15 вони сіли на літак чилійської компанії «LAN», рейс LA 362, і через півтори години приземлились в Антофагасті.
XVI
Субота, 15 серпня, 14:00 (UTC –4)
Стоянка автомобілів біля аеропорту «Церро Морено»
Антофагаста, Чилі
– Де конвой? – ще здалеку визвірився Оскар Штаєрман.
Повітря було прохолодним – ледь присмачене океанським запахом – і дуже сухим. На стоянці на них чекав потовчений і сірий від пилу джип «Toyota Tundra». Машина була новою, проте за кілька місяців виснажливої роботи у пустелі набула вигляду роздовбаного корита. Замащений капот практично не виблискував у променях пустельного сонця.
Оскар, Ігор та Тимур вийшли з аеропорту, штовхаючи перед собою візки з речами. Назустріч їм з кабіни пікапа висковзнув шофер: невисокий, коротко