народився 1655, помер 1744, у 89 років
Через мої безладні відступи я відчуваю, що постарів. Колись я писав більш методично. Проте людина не одягається для приватної компанії й для публічного балу однаково. Це, мабуть, лише недбалість.
Тож повернімось. Я продовжив працю в бізнесі мого батька протягом наступних двох років, тобто доки мені не виповнилося дванадцять. А мій брат Джон, який був навчений цієї справи, залишивши батька, одружився та оселився на Род Айленді. Мені судилося забезпечувати батьків бізнес і стати самому свічкарем. Проте моя нелюбов до торгівлі не полишала мене. Мій батько побоювався, що якщо він не знайде мені справи до душі, я втечу й подамся в море, як, на його превелику досаду, зробив його син Йосія. Через те він іноді брав мене пройтися з ним і відвідати столярів, каменярів, гончарів, мідників та інших за їхньою роботою, таким чином він міг спостерігати мої схильності й намагатися спрямувати їх на якесь ремесло на суші. Мені завжди було приємно бачити, як робітники працювали зі своїми інструментами, до того ж мені було корисно навчитися трохи цього, щоб самому вміти робити невеличкі роботи в хаті у разі, якщо не зможу покликати спеціаліста, а ще щоб конструювати невеличкі механізми для моїх експериментів: тоді намір експериментувати був жвавим і гарячим у мені. Нарешті мій батько переорієнтувався на торгівлю різаками, а Самюель, син мого дядька Бенжаміна, якого навчили в Лондоні цій справі, облаштувався саме тоді в Бостоні. За цих обставин мене відправили на деякий час до нього. Проте батько засмутився й забрав мене додому, коли виявилось, що Самюель не збирався залишати мене в себе безкоштовно.
ІІ. Починаючи життя друкаря
[▪]
З дитинства я був закоханий у читання, і всі ті невеликі гроші, що потрапляли мені до рук, я завжди витрачав на книжки. Захоплений «Мандрівкою Пілігрима», я зібрав свою першу колекцію з окремих маленьких томів Джона Баньяна. (Йдеться про книгу The Pilgrim’s Progress from This World to That Which Is to Come («Мандрівка Пілігрима з цього світу в прийдешній» – Прим. перекладача). Потім я продав їх, щоб мати змогу придбати історичні колекції Р. Бертона. Це були невеликі та дешеві книги мандрівних торговців[20], я заплатив лише 40 або 50 монет за всі. Маленька бібліотека мого батька складалася головним чином із богословських книг, більшість з яких я прочитав, а потім часто відтоді жалів, що тоді, коли я відчував таку жагу до знань, мені не потрапили до рук більш підхожі книги, адже тепер було вирішено, що мені не обов’язково ставати священником. Одною з таких книг, які я багато разів читав, було Життя Плутарха. Я й дотепер думаю, що цей час був використаний із великою користю. Там також була книга Дефо, під назвою «Досвід про проєкти», й інша – др. Матера «Спроби творити добро», які певно дали мені поштовх, який вплинув на деякі важливі події мого майбутнього життя.
Ця схильність до книг підказала моєму батькові ідею зробити з мене друкаря, хоча він уже мав одного сина (Джеймса) у цій професії. 1717 року мій брат Джейс повернувся з Англії з пресом та літерами, маючи на меті розпочати свій бізнес у Бостоні. Ця справа подобалась мені набагато більше ніж батькова, та все-таки моя тяга до моря була сильнішою. Щоб запобігти передбачуваному наслідку від