Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861. Группа авторов

то дуже зрадів, а як глянув, що надруковано «коштом Платона Симиренка», то так розсердивсь, що аж поблід: «Оце не по-нашому, каже, не по-нашому зробив. Нащо він це написав? Діло було просто між нами, навіть моя жінка не знала… нащо це мені здалось?» Я й кажу: «Може, то значить дяка перед людьми за ту поміч, що ви йому зробили?» – «Покровительства його талант не требує: я дав гроші і одбираю книжками. Я хотів, щоб се діло було між нами; хіба треба всім знать, кому я гроші дам? Чом він мене не спитався? Не по-нашому зробив, не по-нашому!..»

      …[написать] молитву або оду та й надруковать у всіх журналах. Бо я щодня Божого чую таке про тебе… Щоб тебе люде не цурались – потурай їм, брате…

      387. В. Г. Шевченка до Т. Г. Шевченка

      Березень 1860. Корсунь

      …Як полічили ми той ліс, що треба на хату, по твоєму плану, то вийшла сума 1110 руб. А ще ж треба і повіточку, і погріб, і горожу – то пахне великими грішми. А так як твій план уже змінився, тепер уже не хата, а домичок з скляним ганком, то лучче так зробить: у Тр[ощинсько]го єсть хороший дом у Ржищеві, за містечком, над Дніпром, в дуже хорошім місці; він купив його разом з селом Рудяками. Він коштує йому 2500 карбованців, а він продає тобі за 1500. При тім домі єсть вітряк, великий город і проч. По-моєму, найлучче було б купити оцей дом. А як часом не вподобається тобі се місце, то у пана Тр[ощинсько]го є грунт інший, над самим Дніпром, в лісі – тілько що нижче, на лівім березі – от ціла біда! Не так далеко видно, як з правого берега…

      Маю надію жить коло тебе в сусідстві. Ото, якби Господь поміг!.. Якби я був одинокий, то я б од тебе не остався ані на один ступінь; пішов би з тобою пішки, служив би у тебе за хлопця, аби тілько буть з тобою… бо я знаю, що я тобі був би часом хоч у маленькій пригоді…

      388. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка

      28 березня 1860. С.-Петербург

      28 марта.

      23 марта я писав тобі трохи не лаючи, а 26 марта получив твоє і пана Трощинського письмо. Добре ти зробиш, як поєднаєш мене з паном Трощинським, але спершу поєднай мене з Харитою, а потім проси Трощинського, щоб він розклав плату на три часті по 500 карб[ованців]; до нового 1861 року я виплачу всі 1500 карб[ованців]. Якщо він здасться на се, то зараз же пиши мені, бери гроші, приймай добро і хазяйнуй. Ґрунт законтрактуй на 25 літ на своє ім’я або на моє, як знаєш.