.

й мадярони!

      Десятки літ на Тисі змили кров

      Вітри й вітри, ці вивітрені скелі…

      Нам найманець прийде палити знов

      Заховані в глухих лісах оселі?!

Осінь, 1989

      БІОЦЕНОЗ

      Чому сумний? Чому надутий?

      Не спитають, що в душі?

      Зима чергова перебута,

      А де твої товариші?

      Ворушать гори, підіймають!

      Вони одвічно на кресах.

      А ти в цяцькованому раї

      І на землі, й на небесах.

      І ти одвічно підневільний,

      Тобі ж бо платять за урок!

      І по літах найближчий спільник

      Візьме хосен з твоїх книжок?

      І все вдаряється об нерви:

      На рампі – фарс, на таці – фарш.

      І всяка нехар, змії, черви

      На «Отче наш» речуть – шантаж.

      Світ нині вірші не сприймає,

      Шизій по-світськи, просто так,

      Хрущем, пітоном, шалопаєм,

      Для товариства будь мудак.

      Тобі підсунуть протирвотне,

      Тобі підкинуть муляжі,

      Та збережуться на полотнах

      Карикатури і шаржі…

      ДО Г.Ч.

      Твій білий табурет у кухоньці тісній,

      Вузьке вікно, парник в дворі відкритий.

      А цвіту ялинового настій

      Ні мною, ні тобою не розпитий.

      Не прочитана поема до кінця,

      Твоя печаль глибока й зрозуміла.

      Наговорив тобі дурниць всерцях,

      Яким простити й змовчати зуміла.

      Дощ плакався в дерева, у квітник,

      Летіли краплі в кухоньку до столу.

      Я міг мовчати майже цілий рік,

      Але тепер наговорився вволю.

      ХОДІННЯ В КОМІТЕТ БЕРЕГ

      Туга Леанка в Береглеаньфолво —

      Це Бережанщини підгір’я і горби

      Під синім каменем. Ощадливий на слово

      На пагірках народ під час орьби.

      І придорожня чарда – це «Леанка»,

      А ще, за шляхом – срібний галастів[3].

      На південь —

      Угрія пихата, як панянка,

      Тут Бережанщина – горби і поготів.

      Ти оглядаєш винниці.

      Ридвани

      Скриплять на південь, спиці у багні.

      Піджупан, челядь, бубни й барабани —

      Чи то бадьорі? Може, і хмільні.

      Вже скоро Мункач: люмпени й желяри

      І на «Паланку» – браві сурмачі…

      «О чесний ґаздо, маєте таляри!

      Чом на мадяри пішки уночі?»

      ЦЕХ ЦИРЮЛЬНИЦЬКИЙ

      (за доктором Франтішком Габріелем)

      Вода дзеркал горіхова пливе

      На мил бруски, на ножиці й ремені.

      За вікнами хідник собі живе:

      Циганчуки, торговці й прокажені…

      Патлата стрижка із турянських сіл,

      Штудерні гонведи і левенте гонорні…

      Борбіл позиркує на люстро і на стіл,

      Де камфора, щітки біляві й чорні.

      А від оливи —

      голови масні

      в ґаздинь. І в ґаздів – поріділі косми.

      А чола в цих людей опуклі та ясні,

      І люди ці – то про