закордонну політику за останні місяці.
Розуміється, – це справа нелегка.
Але… Попробую.
Тай почуваю, що треба зазнайомити з цим питанням, а то багацько з наших громадян не поінформовані.
Зустрів одного приятеля.
Кричу:
– Товаришу! Де Шанель?! Чули?
Підходить.
– Продав, – каже, – 450 лопатками.
– ??
– Кого, – кажу, – продали?
– Та ви ж про шинель?!
– Про яку там шинель?! Де-Шанель! Новий француський презідент. Вибрали оце недавно.
– А-а-а-а! Вибрали?! Недавно?! Що з того? І банк запечатали теж недавно. Прощайте. Поцюлуйте його в вічі, а він вас хай цмокне двічі. Та будете родичі: Де Шанель!
Людина, як бачите, зовсім не знайома з останніми закордонними міжнародніми подіями.
Ну, як тут не напишеш?
Звичайно, не буду ж я робити огляд міжнародньої політики всього світу. Я лише буду говорити про ту політику, що «отут» у мене сидить. «Отут» – це значить – на потилиці.
Східне питання.
Значить, так.
У Франції був Жорж Клємансо.
В Англії, на жаль, ще й досі є Лойд Джордж.
Хоч останній і каже, що ніби хоче на покой, але бреше – не хоче.
Одріжняються вони оден од другого, як ви бачите, лише тим, що в одного «Жорж» стоїть спереду, а в другого – ззаду.
Так оці два Жоржі вирішили розв’язати східне питання в той спосіб, щоб відбудувати «Єдиную недѣлимую».
Наймили для цієї справи трьох дурнів. Колчака, Юденича та Денікіна.
Большовики за нашою допомогою по черзі набили морду всім трьом.
Тоді ті ж самі Жоржі наймили четвертого.
Четвертий теж лізе, висовує потроху й свою. І його буде бита.
Оця вся процедура зветься тепер політиками:
– «Найболючіше питання Сходу».
Чому – «найболючіше»?
– А ви як гадаєте? Як по морді б’ють, то хіба болить?
– Болить!
– Тому й «найболючіше»!
Друге політичне з’явище, яке цікавить нас також як і інших, це – Версальський мир і його наслідки, що, як кажуть, вирішив питання Заходу.
Це справа така.
Зібралися у Версалі представники Антанти і закликали представника ворожої Німецької Держави, щоб помиритися.
Прийшов бідолашний Карло Карлович. Один представник Антанти вхопив Карла Карловича за горло, другий за ноги, а третий вперся йому колінком у живіт.
– Ну, що, – кажуть, – Карло Карлович, биться чи мириться? Миришся?!
– Ja! Ja! Bitte! Bitte! Рятуйте, хто в Бога вірує!
– Bitte, кажеш? Тото-ж! Ну, йди! Значить, ми з тобою помирилися!
Вийшов Карло Карлович за ріжок, обернувся, та кулаком:
– Почекай, бісової віри Антанта, я тебе помирюсь!
Поїхав додому, і тепер у нього армія більша, як у міліон багнетів.
Так що ще довгенько дияконові в церкві доведеться возглашати:
– «І мира мирові у Господа просим!»
Третий цікавий мент у міжнародній політиці – це вибори презідента Франції.
Тут справа вийшла дуже серйозна.
Розумієте,