життя. До того ж туди поїде тільки енергійна, міцна молодь. Але нещасні випадки траплятимуться досить часто. Тут і дика худоба, і швидка їзда верхи, й сутички з індіанцями, та й загалом люди на Заході байдужі до небезпеки. Це саме те, що мені потрібно. Я хочу зайнятися переломами кісток. Хірургія – це дуже цікаво, а тут у мене мало подібної практики, – мрійливо сказала Нен, яка горіла бажанням якнайшвидше вивісити табличку із зазначенням годин прийняття й узятися за справу.
– Я візьму тебе до себе, лікарю, й буду радий мати на Заході такий славний приклад того, на що здатні ми, жителі східних штатів. Вчися, старайся. Пришлю за тобою, тільки-но в мене з’явиться будиночок, щоб тебе прихистити. Зніму скальпи з кількох червоношкірих або переламаю кістки десятку ковбоїв заради того, щоб ти могла мати бажану практику, – засміявся Ден, захоплений енергією Нен, що виділяли її серед інших дівчаток.
– Дякую, друже. Приїду обов’язково. Можна мені помацати твою руку? Чудові біцепси! Нумо, хлопчики, дивіться сюди: ось що я називаю прекрасними м’язами.
І Нен прочитала коротку лекцію з анатомії, використовуючи м’язисту руку Дена як наочний посібник. Том не слухав, а пішов до алькова в протилежному кінці зали і звідти сердито дивився у вікно на зірки, помахуючи власною правою рукою з такою жвавістю, немов збирався збити когось з ніг.
– Зроби Тома гробарем у Денсвіллі, він із задоволенням ховатиме пацієнтів Нен, яких вона заморить. Дивіться, як йому личить похмурий вираз, характерний для представників цієї професії. Не забудь про нього, Дене, – сказав Тедді, залучаючи загальну увагу до охопленого смутком закоханого.
Проте Том ніколи довго не ображався й після кількох хвилин самоти вийшов до товаришів із веселою пропозицією:
– Слухайте, ми зобов’яжемо великі міста висилати в Денсвілль усіх, кому тільки трапиться захворіти на жовту лихоманку, віспу або холеру! Тоді Нен буде щаслива, а її фатальні помилки не матимуть великого значення там, де її пацієнтами стануть головним чином емігранти й засуджені злочинці.
– Я порадив би тобі, Дене, влаштуватися біля Джексонвілля або якого-небудь іншого міста, щоб ти міг отримувати задоволення від спілкування з культурними людьми. Там є клуб любителів Платона й чимало людей, що мають живий інтерес до філософії. Все, що приходить зі східних штатів, отримує тепле прийняття, і нові підприємства, поза сумнівом, процвітатимуть на такий гостинній землі, – м’яко подав свою пропозицію пан Марч, який сидів трохи віддалік, серед старших гостей, із задоволенням прислухаючись до жвавої розмови.
Думка про те, що Ден може зайнятися вивченням Платона, була кумедною, проте ніхто, крім пустотливого Тедді, не засміявся. Своєю чергою Ден поспішив поділитися з друзями іншим своїм планом, що зародився в його голові.
– Я, втім, не зовсім впевнений, що досягну успіху, займаючись фермерством. До того ж мене тягне до моїх старих друзів, індіанців Монтани. Вони миролюбне плем’я й відчайдушно потребують допомоги. Сотні померли