підскоком зупиняється над кручею)
Уся громада вибралась на лови
Ловити лева, що подавсь в діброви,
Хлопи з пушками, відьми з рогачами,
А Гегштадт виє попереду всіх!
Кругом лунає: Пер – шалена воля!
Це більше щось, чим з Аслаком двобій.
Життя само кипить в крові моїй!
(Обмахується й підстрибує)
Ламать, давити, водопад спиняти,
З корінням сосни дерти і ламать!
Таке життя вдоволення дає.
Бреши, хто хочеш, а Пер Ґінт жиє!
Три пастушки: (бігають по горбках із криком і співами)
Тронд в полонинах! Коре і Бор
Нині для всіх вас не маєм затвор!
Пер Ґінт: Кого вам треба?
Три пастушки: Кожній треба троля.
Перша: Тронд ходи нишком!
Друга: Бор мене знасилуй!
Третя: На полонинах шалаші порожні.
Перша: В пестощах сила!
Друга: Пестощі у силі.
Третя: Де нема хлопця, вистане хоч троль.
Пер Ґінт: Де ж хлопці розбіглись?
Усі три: (сміються) Не вернуться вже.
Перша: Мій хлопець кохався, шалів у мені,
А тітку за жінку узяв у млині.
Друга: Мій циганку чорну найшов собі, ох!
Тепер прошаками валяються вдвох.
Третя: А мій вбив дитину і нині за це
У черепі його змії кубельце.
Усі три: Тронд в полонинах Коре і Бор,
Нині для всіх вас не має затвор!
Пер Ґінт: (одним стрибком стає серед них)
Я троль, я хлопець для усіх вас трьох!
Усі три: Для всіх направду?
Пер Ґінт: Спробуйте, як воля.
Перша: Скоріше в колибу!
Друга: Там маємо мід.
Пер Ґінт: Давайте хоч море, а вип’ю по спід!
Третя: Весілля наповнить колиби в сабаш[14].
Друга: (цілує його) Огнями палає мов жарена криця.
Третя: (так само) А очі у його моєї дитини!
Пер Ґінт: У мізку тривога, а серце – в огнях,
Жаль горло стискає, а сміх на устах.
Три пастушки:
(тичуть дулі в напрямку гірських верхів. Кричать і співають)
Тронд в полонинах. Коре і Бор
Нині до наших не бийте затвор!
IV. Картина
У горах Ронду. Захід сонця. Сніжні верхи осяяні загравою.
Пер Ґінт: (входить у похміллі)
Воздушний замок над замком
У хмари здійнявся з долин,
Гей, зупинися! Даремне –
Гине в синяві вершин.
Півень тріпонеться з башти
Наче зібрався тікать,
Все суятиться довкола,
Годі думки позбирать.
Дивне, страхітне коріння
З скельної лізе стіни,
Це лицарі – журавлині;
Далі пропали й вони…
Наче чарівна веселка
Мозок озарює мій,
Ген розхиталися дзвони –
Плачуть по любці моїй.
Сон це чи ява – хто скаже,
Я у крузі огнянім…
Як проломатися з