голову, щоб помститися Джайлзу, котрий завадив стати йому депутатом.
– Навіть якщо він це зробить, не думаю, що він захоче, щоб спорудження «Бекінґема» відбувалося гладко. Аж ніяк. Він переходитиме на бік ворога, якщо вважатиме, що отримає можливість завдати шкоди короткотерміновим фінансовим операціям компанії або її довготерміновій репутації. Даруй за штамп, але леопарди своїх плям не змінюють. Просто пам’ятай, що його справжня мета прямо протилежна твоїй. Ти хочеш, аби компанія процвітала, а він хоче, щоб вона збанкрутувала.
– Навіщо йому це?
– Підозрюю, що ти занадто добре знаєш відповідь на це запитання, мамо.
Себастьян зачекав, сподіваючись побачити її реакцію, але Емма просто змінила тему:
– Звідки в тебе стільки мудрості?
– Я брав щоденні уроки в експерта. А ще я його єдиний учень, – додав Себастьян без пояснень.
– І що твій експерт порадив би мені зробити, якби я захотіла, щоб правління підтримало мене й проголосувало проти будівництва «Бекінґема»?
– Він вигадав би план, який допоможе забезпечити перемогу на наступному засіданні ради директорів.
– Це неможливо, адже правління розділилося порівну.
– Можливо, – визнав Себастьян, – але тільки якщо ти захочеш грати з Мартінесом у його власну гру.
– Що ти маєш на увазі?
– Поки родина володіє двадцятьма двома відсотками акцій компанії, – продовжив Себастьян, – ти маєш право призначити в правління ще двох директорів. Отже, все, що треба зробити, – це кооптувати дядька Джайлза та тітку Ґрейс, і вони зможуть тебе підтримати, коли справа дійде до вирішального голосування. Таким чином ти зможеш виграти.
– Я цього ніколи не зроблю, – похитала головою Емма.
– Чом би й ні, коли так багато опиняється під загрозою?
– Бо це може підірвати позицію Росса Бьюкенена на посаді голови. Якщо він програє такий важливий голос через те, що родина налаштована проти нього, йому не залишиться іншого вибору, окрім відставки. І підозрюю, що за ним підуть й інші директори.
– Але це може бути найкращим виходом для компанії у довготерміновій перспективі.
– Можливо, але мені потрібно виграти насправді, а не через маніпуляції з голосуванням. Це дуже дешевий виверт, притаманний хіба що Фішеру.
– Люба моя матусю, ніхто не міг би захоплюватися тобою більше, ніж я, за те, що ти завжди дбаєш про моральний бік справи. Але коли маєш справу з мартінесами цього світу, треба розуміти, що у них моралі немає і вони завжди будуть щасливі влаштувати якусь підлість. Та Фішер до найближчої канави залізе, якщо вважатиме, що це забезпечить йому перемогу при голосуванні.
Запала довга тиша, поки Себастьян дуже тихо не промовив:
– Мамо, коли я вперше прокинувся після аварії, то виявив дона Педро, який стояв біля ліжка.
Емма нервово сіпнулася.
– Він посміхнувся і сказав: «Як ти, мій хлопчику?» Я похитав головою, і тільки тоді він збагнув, що це я, а не Бруно. Погляд, яким він мене нагородив,