які стали ще вимогливішими після того, як Г’ю Ґейтскелл запропонував йому вступити до тіньового уряду як міністр європейських справ. Це означало, що його тепер рідко бачили у власному виборчому окрузі, незважаючи на те, що політик мав турбуватися про своє місце, водночас регулярно відвідуючи ті країни, які голосували за дозвіл Об’єднаному Королівству вступити до ЄЕС. Лейбористи вже кілька місяців передували в соціологічних опитуваннях думок, і цілком імовірно, що після наступних виборів Джайлз стане міністром у новому уряді. Тож останнє, що йому було потрібно, це відволікатися через груші на вербі.
Гаррі з Еммою були в захваті, коли Джайлз нарешті оголосив про свої заручини з Ґвінет Г’юз, але не в соціальному стовпчику «Таймс», а в пабі «Страус», у самому серці свого округу.
– Я хочу бачити вас одруженими ще до найближчих виборів, – заявив Ґріфф Гаскінс, його аґент по округу. – А якби Ґвінет змогла завагітніти на першому тижні кампанії, було б іще краще.
– Як романтично, – зітхнув Джайлз.
– Мене не цікавить романтика, – заперечив Ґріфф. – Я тут, аби переконатися, що ти сидітимеш у Палаті представників і після наступних виборів, бо якщо цього не станеться, можеш бути певним, що тебе очікує пекло.
Джайлз хотів засміятися, але він знав, що Ґріфф має рацію.
– Чи ви вже визначилися з датою? – поцікавилася Емма, котра вирішила приєднатися до них.
– Весілля чи загальних виборів?
– Весілля, йолопе.
– Сімнадцятого травня в реєстраційному бюро Челсі, – поінформував сестру Джайлз.
– Буде контраст із церквою Святої Маргарити у Вестмінстері[4], але принаймні цього разу ми з Гаррі можемо сподіватися на запрошення.
– Я попросив Гаррі бути моїм дружбою, – сказав Джайлз. – Але щодо тебе я не дуже впевнений, – додав він із посмішкою.
Час для голосування міг би бути й кращим, але єдиний шанс побачити сестру Еммі випав на вечір перед вирішальним засіданням правління. Вона вже контактувала з тими директорами, які, наскільки вона знала, підтримували її, а також одним-двома, котрі, як вона відчувала, вагалися. Та й хотіла повідомити Ґрейс, що все ще не може передбачити результати голосування.
Ґрейс цікавилася статками компанії навіть менше за Джайлза, а одного разу чи навіть двічі забула обготівкувати квартальний чек із дивідендами. Нещодавно її призначили старшим викладачем у Ньюнгемі, тому вона рідко вибиралася далі за околиці Кембриджа. Емма час від часу могла спокусити сестру приїхати до Лондона для відвідин Королівського оперного театру, але лише на денну виставу, щоб мати достатньо часу для спільної вечері, перш ніж сестра сяде на потяг назад до Кембриджа. Як пояснювала Ґрейс, вона не мала бажання спати в чужому ліжку. Наскільки витончена в одному, настільки ж обмежена в іншому, як колись зауважила їхня шанована матуся.
Прагнення послухати постановку Лукіно Вісконті «Дона Карлоса» Верді виявилося непереборним, і Ґрейс навіть затрималася на вечерю, уважно слухаючи, як Емма пояснює їй наслідки вкладення таких значних фінансів