отримав щось за заповітом від сера Чарльза? – запитав Голмс.
– Він і його дружина отримали по п’ятсот фунтів.
– Гм! А вони знали про це раніше?
– Аякже. Сер Чарльз любив патякати про свої розпорядження на випадок смерті.
– Цікавий факт.
– Сподіваюся, – зронив доктор Мортімер, – що ви не станете підозрювати всіх, хто отримав щось за заповітом сера Чарльза? Мені він також залишив тисячу фунтів.
– Он як? А ще кому?
– У заповіті було зазначено багато дрібних сум різним особам і великі пожертви на благодійні цілі. Спадщина ж уся відійшла серу Генрі.
– А в яку суму її оцінюють?
– Сімсот сорок тисяч фунтів.
Шерлок здивовано звів брови.
– Я й не підозрював, що мова йде про такий величезний капітал, – пробурмотів він.
– Сер Чарльз вважався заможним чоловіком, але справжні розміри його статків з’ясувалися тільки після того, як ми ознайомилися з цінними паперами. Загальна сума спадщини сягає мільйона.
– Овва! Справді, заради такого величезного кусня можна почати й ризиковану гру. Ще одне запитання, докторе Мортімер. Припустімо, що з нашим юним приятелем щось трапиться… Гіпотеза не з приємних, але ви вже мене вибачте. Хто тоді успадкує маєток?
– Оскільки молодший брат сера Чарльза, сер Роджер, помер парубком, Баскервіль-хол перейде до віддалених родичів – Дезмондів. Джеймс Дезмонд вже немолодий чоловік, він священик і живе в Вестморленді.
– Дякую. Всі ці подробиці надзвичайно цікаві. А вам доводилося зустрічатися з паном Джеймсом Дезмондом?
– Так, він якось приїжджав до сера Чарльза. Це чоловік дуже поважний на вигляд і провадить бездоганний спосіб життя. Пригадую, що сер Чарльз хотів забезпечити його, але він відмовився від цього навідріз, не зважаючи на всі вмовляння.
– І такий скромний чоловік міг би успадкувати всі статки сера Чарльза?
– До нього перейшов би тільки маєток, позаяк гніздо вважається родовим, а гроші він отримав би лише в тому випадку, якщо б теперішній їхній власник не розпорядився ними якось інакше, що цілком можливо, бо сер Генрі має право чинити зі спадщиною все, що йому заманеться.
– А ви вже склали заповіт, сер Генрі?
– Ні, пане Голмс, мені було не до цього: адже я тільки вчора дізнався, як ідуть справи. Проте вважаю, що відторгати гроші від маєтку і титулу не можна. Точно таких же поглядів дотримувався і мій нещасний дядько. Хіба господар Баскервіль-холу зможе відновити колишню славу свого роду, якщо у нього не буде коштів на це? Ні, де будинок і земля, там мають бути і гроші.
– Дуже правильно. Отже, сер Генрі, я також вважаю, що вам треба без будь-яких зволікань їхати в Девоншир, але з одним застереженням: вас у жодному разі не можна відпускати туди самого.
– Доктор Мортімер повертається разом зі мною.
– Але у доктора Мортімера багато часу забирає практика, та й жити він буде за кілька миль від Баскервіль-холу. Ні, лікар навіть дуже прагнучи, не зможе вам допомогти. Ви маєте взяти із