у пошуках щастя. Він заснув від утоми. Йому наснився песик, який сказав: «Муче, ти ще не зовсім розібрався в тому, як користуватися своїми новими речами. Якщо ти в черевиках тричі повернешся на підборі, то зможеш полетіти куди тобі заманеться, а паличкою можна знаходити скарби. Де закопано золото, вона вдарить об землю тричі, а де срібло – двічі».
Прокинувшись, Мук узув черевики, трохи підняв одну ногу й почав крутитися на підборі. Він забажав опинитись у найближчому великому місті. Тієї самої миті черевики злетіли вгору, і Маленький Мук незчувся, як опинився на великій базарній площі. Він поштовхався в натовпі, але невдовзі подався на тихішу вулицю. Адже на базарі одні наступали йому на черевики, а інших він зачіпав своїм кинджалом.
Маленький Мук замислився, як заробити трохи грошей. Він, щоправда, мав палицю, що вказувала на заховані скарби, але як міг він одразу знайти місце, де закопано золото чи срібло? Врешті він вирішив найнятися до короля скороходом. Біля брами палацу стояла варта. Коли він сказав, що шукає служби, його відправили до наглядача над рабами. Мук попрохав собі місця серед королівських гінців. Наглядач зміряв його очима з голови до ніг і сказав:
– І це з твоїми коротенькими ніжками ти хочеш стати королівським скороходом? Забирайся геть!
Маленький Мук запевнив його, що не жартує, і погодився позмагатися з найшвидшим гінцем.
Наглядачеві це здалося кумедним. Він відвів Мука на кухню, щоб його як слід нагодували й напоїли, а сам подався до короля та розповів йому про Маленького Мука. Королю припало до душі, що наглядач затримав Маленького Мука для забави. Він наказав наглядачеві приготувати все на великому лузі за палацом таким чином, аби весь двір міг зручно спостерігати за цим змаганням, і ще раз звелів йому ставитися до карлика з якнайбільшою турботою.
Коли король, його сини й доньки, а також усі слуги та придворні посідали на помості навколо луга, де мало бути змагання, Маленький Мук вишукано вклонився. Крихітний тулуб із могутньою головою, халатик і широкі шаровари, довгий кинджал за широким поясом, маленькі ніжки в просторих туфлях – ні, це все було надто кумедним, аби не розсміятися! Але регіт не збентежив Маленького Мука. Він прибрав гордовитої пози і став чекати на свого супротивника. Наглядач вибрав, як того забажав Мук, найкращого бігуна. І от цей бігун вийшов, став поряд із карликом, і обидва завмерли, чекаючи на знак. Тоді принцеса Амарза змахнула покривалом, і обидва бігуни полетіли вперед.
Спершу Муків супротивник помітно вийшов уперед. Але, кинувшись за ним у своїх самохідних черевиках, Мук наздогнав його, потім перегнав і давно вже стояв біля мети, коли той лише підбігав до неї, важко дихаючи.
На мить глядачі застигли від несподіванки і здивування. Та коли король першим заплескав у долоні, усі почали кричати:
– Хай живе Маленький Мук!
– Ти станеш моїм особистим скороходом і перебуватимеш завжди біля моєї особи, – сказав король.
Король доручав йому найтерміновіші та найтаємніші