звуковий, а вібросигнал. Від гріха. Хоча, власне, на сам «гріх» це ніяк не впливало.
Для думок про гріх він був не надто релігійним, і важко сказати, чи був узагалі віруючим. Швидше за все – «умовно віруючим», як більшість вихідців із радянської «кузні» тих часів, коли Пасха та ленінський суботник регулярно збігалися.
Одного разу в лазні колеги почали обговорювати тему стрибків у гречку, і хтось жартома сказав: «Не нагрішиш – не покаєшся». На що інший рубанув козирем: «Гріх подружньої зради – це коли ти з дружиною вінчався, а пішов у любощі на сторону. А як ні з ким не вінчаний, то й гріха немає!»
Замотані в білі простирадла чоловіки дружно дзеньк нули над столиком спітнілими келихами з холодним пивом і розреготалися.
Віталій своїх «неуставних стосунків» не афішував і не обговорював. Він тримав їх десь у потаємному куточку й обходився без повірених, на відміну від тих знайомих, що вихвалялися своїми перемогами чи натякали на них, таким чином підвищуючи власний рейтинг.
Удома він розігрів у мікрохвильовій печі котлети та овочеве рагу, поставив на плиту чайник. Увімкнув маленький телевізор. Поклацав пультом. З екрана полилися пустопорожні серіали, не менш дурнувата реклама та політичні новини з відтінком приреченості на безкінечність війни влади й опозиції, які давно забули про існування решти населення країни.
Увімкнув один музичний канал. Сучасно. Надто голосно. Надто відверто. Надто безглуздо. З претензією. Порожньо.
Поклав до рота половину котлети, задумливо прожував, перемкнув телевізор на інший музичний канал. Недалеке минуле. Хіт п’ятирічної давності. Знову щось заворушилося під грудиною.
Здригнувся від свистка чайника. Встав, заварив собі чаю, вимкнув телевізор, довечеряв у тиші.
Тамари все не було. Він влаштувався зі своїм ноутбуком у вітальні за журнальним столиком, перевірив пошту – нових листів від Жанни не було. Набрав її на мобільному: «Абонент недоступний». Сердиться чи вечеряє з Андрієм?
Без особливого ентузіазму відкрив нове оповідання, передчуваючи чергову підступну ін’єкцію чужорідної трактовки гендерних нюансів.
Здивувався з прозаїчної назви.
– «Бювет»?! Ну-ну…
Бювет
Стрімка, безповоротна весна. У мера міста в цей день багато клопоту – на носі вибори! Серед запланованих заходів – відкриття трьох бюветів у різних районах міста, зустрічі з вдячними городянами, потенційними виборцями, журналістами, інтерв’ю для новин…
Ви не знаєте, що означає слово «бювет»? О, це ваше щастя! Чи нещастя? Це слово походить від французького «boire» – пити. У санаторіях так називають джерела з мінеральною водою, упорядковані для курортників. У великих сучасних містах – колонки з артезіанською глибинною водою, які встановлюють коштом адміністрації, обладнавши естетичною альтанкою, лавочками й ліхтарями навколо.
Народ тягнеться до краси. Особливо якщо там ще можна набрати чистої, не