чорною стіною перед дружиною руською. Мстислав поглянув на своїх воїв, тоді звернувся до бояр та воєвод:
– Вую, поведеш чоло – будемо тримати удар. Тоді двома крилами ударимо з боків. Середич стане, як завше, на лівому…
Тут Мстислав задумався: кого ж поставити на праве, адже боярин Мирослав пішов до Києва з посольством.
– Сотника Волоса можна поставити, – підказав воєвода Вуй.
– Молод він ще вельми, – втрутився Середич.
– Волос добре б’ється – мужі підуть за ним, – спокійно стояв на своєму воєвода.
Так і вирішили.
Мстислав дивився на супротивника, намагаючись зрозуміти, у чому його сила. Їх було більше, і воїни з них хоробрі, зате за Мстиславом дружина досвідченіша і ліпше озброєна. Це буде важка битва, багато люду нині поляже.
Касоги чомусь нападати не поспішали. Раптом лава їхня розступилася, і наперед вийшов Редедя, Мстислав упізнав його відразу. Розвідники говорили, що володар касогів – справжній богатир. Так і є – у двох дружинах не знайдеться більшого за нього, справжній ведмідь. Ще й до пояса роздягся, до чого б це?
Тим часом Редедя спокійним кроком ішов у бік руської лави, поруч нього тримався товмач. Позаду воєводи Вуя став Сокол – непомильний стрілець – і почав поволі виймати стрілу із сагайдака. Мстислав зупинив його, сам пішов назустріч. Чого ж хоче князь касогів, може, передумав ратитися?
Вони стали один перед одним за півпольоту стріли. Товмач кричав навмисно голосно, аби почув не тільки Мстислав, але й обидві раті.
– Нащо нам губити свої дружини? Давай краще вийдемо та поборемося самі. Якщо ти переможеш, то візьмеш багатство моє, і жінку мою, і дітей моїх, і землю мою. Коли ж я переможу, то візьму твоє!
От що надумав хитрий касог! Скільки ж то треба мати вітру в пузі, аби побороти такого бугая? Певно, не одного вже супротивника скрутив у баранячий ріг. Що ж йому відповісти? Мстислав оглянувся назад – його вої чули ті слова, і дружина чекала відповіді свого князя. Запала тиша, залізна і холодна тиша, яка завше настає перед смертельним боєм.
Серце Мстиславове почало битися все частіше й частіше, але не від страху – від чогось іншого. У жилах закипала гаряча кров діда Святослава, і страх тут же відступив, а очі княжі запалали хижим вогнем.
– Хай буде так!
Обидві дружини загули: касоги дико, передчуваючи легку перемогу свого володаря, русичі ж обережно: вони знали силу Мстиславову, однак здоровенний Редедя надії у їх серця зовсім не вселяв.
Коли трохи стихло, товмач касогів знову крикнув:
– Не оружжям будемо битися, а боротьбою!
Мстислав рушив назад, по дорозі знімаючи шолом та розстібаючи кольчугу. Бояри вийшли назустріч.
– Ти здурів, Мстиславе! Чи ж не бачиш, на кого сунеш? – грубо запитав сивочолий Вуй.
– Не журися, воєводо, ще нині увечері будемо меди-вина пити, добро ворогів своїх паювати та пісень співати. Поможіть ліпше кольчугу зняти!
– Бійся зради, княже, аби не обдурили тебе бусурмани! – втрутився Середич.
– А