Таємниця Великого Сканера. Олександр Есаулов

брови один з них.

      – Це химерно! – вигукнув другий.

      – Отетеріти… – протяг третій.

      Блакитна хмаринка, на яку перетворився Дроник, перейшла у формат чистої цифри, непомітно для всіх згустилася в куточку кімнати й раптом перетворилася на Брейкового двійника.

      – Е-е… – мовив справжній Брейк. – Це вже не смішно! Це самозванство!

      – Ну чому ж? – точнісінько таким же голосом поцікавився Дроник, – дуже навіть цікаво зараз довідатися, хто з нас є справжній Брейк! Може, перевіримо відбитки пальців? Запевняю вас, у мене вони будуть більше схожими на справжні, а може, навіть і більш справжні за справжні!

      – Які дурниці! – заволав Брейк. – Закінчуй цю комедію!

      – Бачу, що переконав, – сказав Лжебрейк голосом Дроника, розсипався на блакитний пил, і замість нього виник усміхнений Дроник.

      – Як ви це робите? – запитав уражений Брейк.

      – Та, взагалі, це не складно. Просто переходжу у формат чистої цифри, а вже перебуваючи в цьому форматі, можна перетворитися на кого завгодно.

      – Можеш навчити? – очі в Брейка спалахнули.

      – Ні… – Дроник похитав головою. – Це для мене просто, а от пояснити, як це відбувається, я й сам не можу. Ну, тепер вірите, що я не з вашої планети?

      Учені перезирнулися: доводилося вірити, а Брейк ще й досі чухав потилицю – надто дивне видовисько він щойно побачив.

      – А що, – запитав він обережно, – твої друзі теж так можуть? Ну, тобто, зникати й перетворюватися на кого завгодно?

      – Ні, це можу лише я один. Як я розумію, ви намагаєтеся знайти ліки від вірусу?

      – Так, незважаючи ні на що, ми боремося, – гордо відповів Брейк, – щоправда, нас не дуже багато. Заражені від боротьби відмовилися, їм і так добре. А от ми, реаліти, будемо боротися, нехай з нас залишиться тільки один!