не завжди краще!
Це тому, що теломераза має темний бік. Уявіть собі доктора Джекілла та містера Гайда – це одна й та сама особа, але з абсолютно різними характерами, залежно від часу доби. Нам потрібна хороша теломераза доктора Джекілла, щоб залишатися здоровими, але якщо мати її забагато не в тих клітинах і не в той час, теломераза надіне личину містера Гайда, живлячи неконтрольований ріст клітин, що стане передумовою раку. Фактично, рак – це клітини, що не припиняють свій поділ, і його часто визначають як «оновлення клітин, яке вийшло з-під контролю».
Вам зовсім не потрібно завалювати свої клітини штучною теломеразою, що може підштовхнути їх стати раковими. Допоки галузь забезпечення теломеразою не запропонує нові вагомі докази безпеки у вигляді масштабних (і довгострокових) клінічних випробувань, на нашу думку, краще утримуватися від будь-яких пігулок, кремів чи ін’єкцій, що нібито збільшують кількість теломерази. Залежно від індивідуальної схильності, ви можете збільшити небезпеку розвитку в себе того чи іншого раку (як-от шкіри, мозку та легень). Не дивно, що наші клітини зазвичай тримають свої рівні теломерази під жорстким контролем.
Враховуючи ці страхітливі відкриття, ви можете гадати, чому ми взагалі тоді говоримо про збільшення кількості теломерази? Відповідь: для вашого здоров’я є велика різниця між нормальними фізіологічними реакціями організму на спосіб життя, про які йдеться в цій книжці, та вживанням добавок (незалежно від «натуральності» їхнього рослинного походження, пам’ятайте, що рослини – це одні з найбільших природних хімзаводів, що розробили цілий арсенал потужних засобів захисту від голодних тварин і хижих патогенів). Пропозиції збільшити кількість теломерази м’які та природні – і збільшують теломеразу в безпечних кількостях. Не турбуйтеся щодо більшого ризику раку через ці стратегії. Вони не збільшують теломеразу до рівнів чи у способи, що можуть бути шкідливими.
Хай як парадоксально, нам потрібно підтримувати здоров’я наших теломер, щоб запобігти раку. Деякі види раку виникають більш імовірно, коли нестача доступної теломерази робить теломери надто короткими. Зокрема, це рак крові (лейкемія), шкіри (меланома) та шлунково-кишкового тракту (підшлункової залози). Це довели відкриття, що люди, народжені з мутацією, яка повністю деактивувала ген теломерази, мали набагато вищий ризик цих видів раку. Такі хвороби виникають тому, що втрата захисту теломер збільшує ймовірність пошкодження наших генів, а змінені гени можуть врешті-решт призводити до розвитку раку. Ба більше, нестача теломерази послаблює теломери у наших імунних клітинах. Імунна система зазвичай пильно слідкує за тим, що сприймає як «чуже», зокрема за шкідливими раковими клітинами, а також патогенними загарбниками ззовні, як-от бактерії та віруси. Без достатньо довгих теломер, що працюють як буфери, клітини імунної системи врешті-решт немічніють.
Деякі з цих імунних клітин схожі на камери спостереження, встановлені на кожному розі тіла. Якщо вони немічніють, їхні лінзи неначе запотівають,