він. – Я багато чув і читав про вас за всі ці роки.
– І я багато читала про вас, пане Меллор, – відказала Емма, сідаючи й уважніше придивляючись до чоловіка, який сидів навпроти неї.
З нещодавно розміщеної у «Файненшел таймс» біографії вона дізналася, що Десмонд Меллор закінчив школу в шістнадцять років і розпочав свій трудовий шлях касиром у «Кукс Тревел». До 23 років створив власну компанію, яку нещодавно продав за майже два мільйони фунтів стерлінґів, маючи на своєму шляху кілька випадкових досягнень. Але Емма визнала, що таке можна сказати й про більшість успішних підприємців. Вона підготувалася до його чарівності, але з подивом виявила, що гість виглядає набагато молодшим своїх сорока восьми років. Він був у хорошій фізичній формі, без зайвої ваги, і їй довелося погодитися зі своєю секретаркою, що це пристойний чоловік, навіть якщо його смаки щодо одягу не йшли в ногу з його фінансовими успіхами.
– Сподіваюся, не все так погано, – сказав він із іронічним сміхом.
– Ну, якщо вірити вашій нещодавній битві з поглинанням, пане Меллор, ви у полон не берете.
– Зараз усе складно, пані Кліфтон, як ви могли збагнути, тож іноді комусь доводиться прикривати спину, якщо можна так сказати.
Емма замислилася, чи зможе вигадати причину скоротити цю зустріч, незважаючи на те, що дала вказівку секретарці, щоб її не турбували принаймні тридцять хвилин.
– Я стежу за діяльністю вашого чоловіка щодо Бабакова, – зронив Меллор. – Здається, йому також не завадило б прикрити спину, – додав він із усмішкою.
– Гаррі дуже переймається важким становищем пана Бабакова.
– Як і всі ми, я впевнений у цьому. Але змушений запитати, чи гра вартує свічок? Ці росіяни нехтують правами людини.
– Це не зупинить Гаррі боротися за те, у що він вірить.
– Він часто виїздить?
– Не надто, – Емма намагалася не показати, що її здивувала раптова зміна теми. – Книжкове турне або конференція. Але коли ви очолюєте акціонерну компанію, іноді невідомість може бути благом.
– Знаю, як ви почуваєтесь, – Меллор нахилився вперед. – Моя дружина вважає за краще залишатися вдома, тому я і вештаюсь у Бристолі упродовж тижня.
– У вас є діти? – запитала Емма.
– Одна дівчинка від мого першого шлюбу. Вона секретарює в Лондоні. І ще одна від другого шлюбу.
– А скільки їй років?
– Келлі чотири, і, звісно, я знаю, що ваш син Себастьян нещодавно увійшов до правління компанії Беррінґтонів.
Емма посміхнулася.
– Тоді, можливо, я можу запитати, пане Меллор, чого ви прагнете у раді директорів?
– Дес, прошу. Всі мої друзі називають мене Десом. Як ви знаєте, свій досвід роботи я здобув переважно в туристичному бізнесі, але позаяк продав компанію, то почав торгувати нерухомістю. У мене багацько вільного часу, і я вважаю, що працювати при жінці-голові може бути весело.
Емма це проігнорувала.
– Якби ви стали членом правління, як би поставилися до ворожого поглинання підприємства?
– Попервах